Пан і циган
Українська народна казка Буковини

Здибається циган з паном. Та й питає той цигана:

— Що робиш?

— А ходю по селі та обманюю.

— Ти дурних лиш обманюєш, — каже пан, — а розумних не обманеш.

А циган йому:

— Я й вас обману.

— Цего не було і ніколи не буде, — каже пан.

Пройшов деякий час, приходи циган до пана і приводи свого хлопця. Та й каже панови:

— Купіть у мене золото.

А пан любив золото і зразу зацікавився:

— Та де воно, те золото?

— Дома.

— То йди принеси, — каже пан.

— Нє, най хлопець іде, а я тут почекаю. Але він буде довго йти. Дайте йому коня, най з’їздить, а я тут почекаю.

Пан дав хлопцеви коня, і хлопець поїхав. А циган сидить у пана, чекає. І пан чекає. Чекали, чекали — нема хлопця. Пан питає цигана:

— Що таке, що так довго нема хлопця? А циган йому:

— Він молодий, то, мабуть, катається десь на кони, а за золото й забув.

— А що ж робити? — каже пан.

— Впрягайте коні та й поїдем до мене додому обидва.

Пан впряг коні та й дивиться на цигана, що він такий обірваний. «Як я з таким обірваним буду їхати?» — думає пан. Та й каже:

— Обірваний ти дуже. А циган йому:

— Пане, то дайте мені костюм, щоби вам не встидно було зо мною їхати.

Одів його пан з ніг до голови та й поїхали. Приїжджають до цигана додому. Зліз циган з брички та й крикнув до дітей по-циганськи:

— Як пан зайде до хати, щоб ви його кругом обступили і кричали, що хочете з него м’яса.

Коли пан зайшов до хати, діти його зразу обступили та й почали кругом него гавкати. І кажуть до старого цигана:

— Батьку, хочем з цего пана м’яса!

А пан і на лавицю не сідає, бо нема як через діти. Та й каже до цигана:

— Давай золото. А циган:

— Яке золото?

— Та ж те, що ти казав.

— А яке воно?

А діти сіпають пана за одежу з усіх боків. Пан побачив, що погане діло, вискочив з хати і ледве добіг до свої брички. Та й пустився тікати. І не питає за свого коня.

Так циган обманив пана.