Панська чуприна
Українська народна казка Полтавщини

Одного разу пан ішов по вузькій кладці та й звалився у річку.

— Рятуйте, хто боїться бога! — кричав він.

А був він лихий до людей. Ось побачив бідняк з берега, задумався та й каже:

— А як же вас, пане, рятувати? Якби мене, то й за чуприну можна, а ви ж пан!

— Тягни, як хочеш, лиш би не втопиттися.

Чоловік думає, а тут надбігло ще кілька людей та й кажуть:

— Не годиться пана за чуприну смикати.

— І справді, не годиться.

Отак думали-гадали, поки пан не втопився.

Панська чуприна
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

— Чоловіче, бійся Бога, рятуй мене! — кричав потопаючий лихий пан.

Кріпак, уздрівши його з берега, задумався та й каже:

— А як же вас, пане, рятувати, коли вас треба за лоб тягнути, а ви наш пан?

— Тягни, як хоч, аби лиш смерті не бачити!

Кріпак думає, думає, аж надбігло більше людей та й кажуть:

— Де ж пана можна за чуприну брати. Що би він вже був за пан, аби його мужик за чуприну сіпав!

— Та, певно, — обізвався знов хтось, — що не годиться, бо видно, що панська чуприна не до того. То лишень мужицька чуприна на то на світі, аби її пани тягнули, як хочуть і куди хочуть.

Отак люди радились, радили та балакали на березі, що робити, а пан кричав:

— Хто в Бога вірує, рятуйте!

Кричав, кричав та й втопився...