Попіндюрив та й пішов
Українська народна казка Буковини

Ішов москаль і просився в бабки на ніч. — Бабко, прийміть мене на ніч.

Бабка приймила. А він витягає двадцять копійок і дає бабці на спряток. Вона каже:

— Чо ти, дитино, боїшся з цими копійками? У мене сім тисяч, та я не боюся, а ти за ці копійки боїшся?

— Де ж вони у вас, ті сім тисяч, що ви не боїтеся? — питає москаль.

— А там, за образом.

Ляг москаль спати. Проспав, кілко поспав, та й встає.

— Чо’ ти так рано встаєш? — питає бабка. — У нас ще кури не піли, а ти встаєш.

— А як же, бабко, у вас кури піють?

— Кукурігу, — каже бабка.

— А у нас піють так: «Попіндюрив і пішов».

Та й пішов москаль. Приходить додому дід, а баба йому:

— Сеї ночі у нас москаль ночував. Здалеку. В його селі й кури піють не так, як у нас.

— А як же там кури піють? — питає дід.

— У них піють так: «Попіндюрив та й пішов». А дід каже:

— Бабо, то він нас попіндюрив. Ану подивися, чи гроші є. Баба за образ — грошей нема.