Правда
Українська народна казка Поділля

Жив собі на селі убогий чоловік, і був він розумний дуже, та тільки що він розумне не казав, ніхто його не слухав:

— Та цить уже, цить! Нічого ти не знаєш.

А іноді так просто кажуть:

— Брешеш! — та й годі.

І дав бог тому чоловікові, що почав він багатіти, зробивсь дуже багатий і настановлено було його старшиною. От одного разу зібрав багатій громаду, й каже:

— А мені добрі люди, так трапилось: положив у коморі хліб, а миші його проїли.

— Буває, — каже громада, — ті миші такі!

А старшина тоді й каже:

— Отака на світі правда: як був я бідний, то хоч сказав і правду, все казали, що брешу. А як тепер я багатий, то хоч і брешу, все кажете, що кажу правду.

Правда
Українська народна казка Полтавщини

Було у батька три сини. Якось сталася велика повінь. Батькові треба було переносити через воду синів. Несе він одного і питає:

— Ну, як, сину, я тебе несу через воду, а хто мене на старість буде носити?

А він і каже:

— Я, тату, носитиму тебе завжди.

— Неправду кажеш, — вказав батько та й випустив його у воду.

Несе він середульшого сина через воду та й питає:

— Чи будеш, сину, ти мене так на старість носити?

— Носитиму, носитиму.

— Обманюєш, — сказав та й кинув у воду.

Несе найменшого та й каже:

— Чи будеш ти, сину, дбати про мене так, як я про тебе?

— Буду дбати, але про своїх дітей, — сказав той.

— Правду сказав ти, синку, — відповів батько та й переніс його на другий берег.