Пригоди хлопця
Українська народна казка Бойківщини

Були чоловік із жінкою і мали одного хлопчика. Чоловік збирається їхати фірою на базар. Хлопчик просить:

— Тату, і я поїду з вами.

— Ні, не поїдеш, бо то темно. Другий раз поїдеш.

Коли тато запряг коні і сів на фіру, хлопчик вихопився на фіру, сів ззаду та й їде. Може, проїхали десять кілометрів, чоловік подивився назад — хлопчик на фірі. Та й батогом його. І зігнав.

Іде хлопець додому, надибає трьох чоловіків. Не знає, що за одні.

— Ходи з нами, — кажуть.

І пішли вони разом. Підходять під їдну комору, їден витягає камінь з муру, і посилають вони хлопця в комору. Та й кажуть:

— Що там будеш видіти — бриндзу, масло, м’ясо — все давай сюди. Хлопець все їм давав. Але нарешті каже:

— Все.

Як все, то вони взяли та й заложили мур. Хлопця лишили там та й пішли.

То було з суботи на неділю. І куди хлопець дінеться? Комора замкнена на колодку, а хлопець там. Але хлопець не такий дурний був, та й почав няворити, як кіт: «Мау, мау!» Чоловік у хаті каже жінці:

— Жінко, видиш, ти кота там замкнула — все нам поїсть.

А хлопець став собі за двері та й стоїть. Жінка прийшла, відчинила та й кличе:

— Кота, кота, кота!

А той з-за дверей та й тікати. Втік, іде додому. Та й знов надибав на тих самих злодіїв. Питають вони його:

— Ну, як? Як ти втік?

Він розказав. Вони боялися, що хлопець викаже їх, розкаже, що вони крадуть.

А вони мали порожню бочку. Беруть ту бочку на плечі і в ліс.

Несуть бочку і ведуть з собою хлопця. Та в бочку його і заднили дно. Думають: «Ти вже нікуди відти не дінешся». Плач — не плач, а з бочки не вилізеш. Та й сидить хлопець у тій бочці.

Приходить до бочки вовк. Чує, щось пахне. Сюди-туди коло бочки, та й попав вовкови хвіст у ту дірку, де чіп проходить. Хлопець як імився за хвіст, як уперся ногами в бочку! А вовк як піде з бочкою по камінню! І розсипалася бочка. Хлопець вискочив і прийшов домів.

І не знаю я, що далі зробилося з ним. Чи оженився, чи ходить парубком ще й донині.