Про Івана-царевича і Кощія Безсмертного
Українська народна казка Полтавщини

Жив собі цар з царицею, і був у них один син Іван-царевич. От коли він виріс, надумав знайти собі гарну дівчину.

Попрощався з батьком і матір’ю, сів на коня і поїхав. Їхав, їхав та й приїхав у далеку сторону, до чужого міста. Бачить, що ведуть чоловіка, у кайдани закутого, і дуже б’ють. Під’їхав Іван-царевич і питає:

— Що це за чоловік, куди ви його ведете і за що б’ють?

А люди відповідають:

— Такий у нас закон. Хто не сплатив податку, того дуже б’ють і кидають у в’язницю.

— А скільки треба платить?

— Десять тисяч рублів.

Івану-царевичу стало жаль того чоловіка. От він витяг гроші, заплатив і поїхав далі. А той чоловік біжить за ним та й гукає:

— Іване-царевичу, візьми мене з собою, я тобі в пригоді стану.

— А як тебе звуть?

— Булат-молодець.

От Іван-царевич погодився його з собою взяти. Узнав Булат-молодець, що Іван-царевич собі дівчину шукає та й каже:

— Є тут недалеко дуже красива царівна у високім замку. Замкнула її зла мачуха на сім замків, і ніхто не може врятувати.

Тут Булат-молодець взяв чарівне зілля, і поїхали вони до високої башти. Замки повідкривали, забрали царівну. Їхали до вечора, зупинилися на ніч. Булат-молодець і каже:

— Будемо по черзі сторожувати.

Серед ночі Іван-царевич розбудив Булата-молодця і сказав, що немає царівни. Булат-молодець відповів, що то Кощій Безсмертний її украв.

Приїхали вони до Кощієвого двору. Тут Булат-молодець сказав Іванові-царевичу, щоб той зняв з руки перстень і віддав служниці. А та вже передасть царівні. Тоді царівна попросила, щоб служниця привела їх. Глянула вона і впізнала Івана-царевича та Булата-молодця. Вони запропонували їй тікати, та вона відповіла, що це небезпечно, бо Кощій їх так не залишить. Тому треба шукати його смерть.

Сіли вони на коні і поїхали смерті шукати. Доїхали до синього моря, до самого берега. Рибалки перевезли їх на острів. Там вони знайшли яйце, в якому була смерть зміїна. Розбили вони його, от і прийшов кінець Кощію.

Забрали царівну і поїхали додому. І став Іван-царевич з нею жити щасливо.