Про бідну дочку і багату дочку
Українська народна казка Буковини

Їден багатий чоловік мав дві дочки. Наймив він собі наймита. Наймит кілко там служив і полюбився з старшою дочкою. І вона втекла за него, а тато відказався від неї. Зробили вони собі маленьку землянку і живуть у ній: змайстрували собі з ліскових прутчиків двері, обмастили їх глиною. Родилася в них дитина.

А меншу дочку тато віддав за багатого — дав їй дві корови, пару волів, дав овець. На різдвяні свята каже старий до жінки:

— Піду-но я до дітей, подивлюся, як вони жиють. Приходи до свої багатої дочки, а чоловік її свариться:

— Ти то не зробила, ти то не зробила!

А вона до него свариться. І так сваряться цілий день. Старий то послухав і забирається від них. Іде та й думає: «Як ці багаті так сваряться, то що роблять ті бідні?» Прийшов він до тої землянки. В землянці горить каганець. Тато ляг коло віконця та й дивиться, що в землянці робиться. А вони вечеряють. На столику лежить мамаличка маленька і дві яйці. Їдно яйце вони розділили на двох і з’їли. А друге тоже розділили на дві половинки і їдну половинку дали дитині, а друга лишилася.

— А що з тою половинкою будемо робити? — питає жінка. А чоловік каже:

— От якби твій тато надійшов. Ми б йому дали ту половинку. Може, він сьогодні голоден. Ти не дивись, що в него таке багатство.

А тато під вікном слухає. Чоловік каже жінці:

— Гай, стели та й будем лягати спати.

Жінка постелила та й хоче гасити каганець. А чоловік каже:

— Не гаси, я ще помолюся богу.

Помолився чоловік, погасили вони каганець і полягали спати. А старий пішов додому. І не сказав жінці, що був у старшої дочки.

Прийшов Новий рік. Робить тато бал. І посилає наймита до старшої дочки, щоб вона з чоловіком прийшла. Зійшлася близька родина, сусіди, а старша дочка з чоловіком не йдуть.

— Як ми підем, як ми такі бідні? Щоб нас тато прогнав та ми ще сорому набралися?

Посилає тато жінку. (А вона не раз давала дещо покрадоми старшій дочці.) Просить їх мама прийти, а вони не йдуть.

— Тато хоче з нас сміх зробити. Прийшла жінка додому і каже:

— Іди ти сам, бо інакше вони не прийдуть. Іде старий сам.

— Чого, мой, не йдете?

— Як ми підемо, як ви від нас відказалися?

— Гай, ідіть.

Узяв старий дитину на руки, поцілував і забрав усіх до себе. І післав два гарних хлопці, щоб ту землянку завалили.

Привів батько дочку й зятя, посадив за стіл і розказав усім гостям, як вони хотіли дати йому половину яєчка.

— А вам, — каже меншій дочці, — я дав велике багатство. А як ви живете?!

І сказав тато старшій дочці, щоб вона з чоловіком зоставалася в него і вже до землянки не йшла.

— Нє, ми йдемо додому, — кажуть.

Прийшли, а землянки вже нема. Вернулися вони до батька і стали жити в него. Батько з матір’ю вийшли жити в кухню, а велику хату дали молодим. І жили вони всі дуже добре.