Про жінку і попа
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі заможний дядько. Прийшла до нього смерть і він помер. Його жінка пішла до попа та й каже:

— Батюшко, я вам заплачу, що скажете, тільки до ладу поховайте мого чоловіка.

Піп згодився та й прийшов на похорон. Правив-правив, скільки влізло. Прийшов час до розплати. Жінка відкрила скриню із мідними грошима та й каже:

— Беріть скільки вам треба.

Піп набрав повні кишені. Тоді вона відчиняє ще й другу скриню, уже зі срібними грошима. Чухається піп, що ж йому робити? Бере він й ті срібні гроші, у пазуху понапихав скрізь. Тоді жінка одчиняє третю скриню, а там золоті гроші. Дивиться піп і не знає що робити. Та бере ці золоті гроші і напихає ще, де можна, та ще й у дві жмені взяв.

Попрощався піп з господинею та й вийшов. Аж дивиться, під хлівом хомут висить. Піп каже жінці:

— Дай мені цього хомута.

— Візьміть, батюшко, — каже вона.

— Натягни мені його сюди на шию, — просить піп.

Іде він далі по подвір’ї, коли бачить під хлівом лежить брус, що ним косу гострять.

— Жінко, дай мені цього бруса сюди, в зуби.

Загрузився піп більше, ніж треба. Іде він помаленьку-помаленьку. Та якось зачепився, зашпортався і впав. А брус, той що був у зубах, пробив йому горло. І він помер.