Про зрадливого чоловіка і хитрих жінок
Українська народна казка Буковини

Жили два сусіди. Спрягалися вони і разом орали. Сусідка водила коні, а сусід ходив за плугом. І все сусід до сусідки говорить, як би з нею десь здибатися. А вона йому каже: — Не можна. Як мій чоловік дізнається, то й мені, й тобі голову відрубає. Він їй усе одно й одно, то вона йому й каже:

— Добре. Я ввечір ляжу спати в клуні. Приходь до мене, тільки нічого не говори, щоб чоловік не почув.

А сама пішла і сказала його жінці. Та пішла в клуню, лягла й чекає. Він тихенько зайшов, ліг коло неї і підсуває їй подарунок. Там був кусок сала і фартух. Узяла вона той подарунок.

Переночував з нею її чоловік у чужій клуні, а під ранок пішов додому. Жінка встала і городами побігла й собі до хати. Вона вже була в хаті, а чоловік ще щось надворі по хазяйству робив. Тоді зайшов до хати, глип — на столі лежить то сало і той фартух, що він сусідці подарував. Він так злякався, що й мову йому відібрало. Думав, що сусід уже дізнався, прибив свою жінку і приніс сюди його подарунок. А жінка каже:

— Продавай усю худобу, продавай усе хазяйство. Мені нічого не треба. Нащо мені це все, як я можу щовечора піти до сусідки в клуню і заробити сала й фартух. І, знаєш, у кумовій стодолі мені з тобою приємніше було, як вдома. Дома ти не такий справний.

Чоловік почав просити жінку:

— Я все буду робити так, як скажеш, лиш нікому про це не розказуй. І вона нікому не розказувала, аж на старості літ усе розказала.