Українські народні казки
А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Про лисицю

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід та баба. Одного разу дід зимою поїхав ловити рибу. Наловив дід риби й їде. Тут іде лисиця, баче, віз. Притворилася вона що мертва і лежить. Дід остановив коня. Дивиться, лисиця. «Ото буде бабі воротнік», — подумав дід. Ударив її батогом, вона лежить. Дід за хвоста її взяв і кинув у бричку. Лисиця тим часом баче, що він ніякого внімания не звертає, поскидала рибу з воза і сама потихеньку сплигнула. Позбирала вона рибу, сіла собі та й їсть. Тут іде вовк.

— Здоров кумо!

— Здоров куме!

— Ти, — каже він, — рибу їси, а я три дня нічого не їв.

А лисиця й каже:

— Та піди, куме, та й налови собі рибу, і будеш їсти.

А вовк і питає у лисиці:

— Як же мені її наловить?

Лисиця каже:

— Піди на річку опусти хвоста в ополонку і кажи: «Ловись рибко велика та й мала».

Пішов вовк на річку, опустив хвоста в ополонку та й каже:

— Ловись рибка велика та й велика, ловись рибка велика та й велика.

Поворушив вовк хвостом, а хвіст примерз, а потом й каже сам собі:

— От трохи ще й посиджу.

Тим часом лисиця побігла у село і кричить:

— Гей люди вовка бить! Гей люди вовка бить!

Люди, хто взяв вила, хто лопату, та й побігли. А лисиця залізла в одну хату виїла сметану, намазала тістом голову і пішла. Сіла під кущ і сидить. Люди вовка на річці били-били, били-били. Він єлі побитий без хвоста утік. Іде вовк, коли сидить лисиця.

— Ой, кумо, єлі живий, мене так били, так били, що хвоста я одірвав, тікаючи.

А лисиця й каже:

— Мене, куме, тоже били, всю голову розбили так, що я не можу встать.

Вовк каже лисиці:

— Сідай, кумо, я тебе довезу.

Лисиця стрибнула йому на спину і вовк її везе. Лисиця їде-їде й каже:

— Битий небитого везе, битий небитого везе.

А вовк іде та й питає:

— Що ти, кумо, кажеш?

— Та кажу битий битого везе.

Довіз її вовк до лисиччиної нори, стрибнула із спини вовка та й каже:

— Який ти дурний, вовче, ти битий я небита. Битий небитого віз, битий небитого віз.

І стрибнула в свою нору, а битий безхвостий вовк пішов у ліс.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Хоміч Любов Дмитрівна (1950 року народження), Дніпропетровська область, Самарський район,
1 (7156б). Про лисицю. СУС 1+2+3+4 Записав Шаталов Владислав 2009 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.