Про пальчики
Українська народна казка Полтавщини
Ця казка не має кінця. Її може продовжити кожен, хто з нею ознайомиться. Є в кожного з нас руки. І часто в народі руки називають «золотими». А чи задумувались ви над тим, чому руки бувають «золотими». Придивіться, як ви виконуєте будь-яку роботу. Ви помітите, що робота залежить від спритності і дружби ваших пальчиків. Їх п’ять на руці і всі мають свої імена: Великий, Вказівний, Середній, Безіменний та Мізинчик. Подивіться, як брати-пальчики хочуть один одного приголубити, обійняти, та не можуть. Вони тільки можуть зіщулитись, притулитись один до одного, згорнутись від холоду в кулак, зате старший Великий палець може їх і погладити, і допомогти в будь-якій роботі кожному. Разом дружно вони вітають гостей, передаючи своє тепло і ласку пальчикам гостя. Щиро махають дорогим людям, прощаючись. Коли їм жарко, вони розходяться в сторони.
Одного разу зустрілися пальчики білі, пухкі, з наклеєними кольоровими нігтями, золотими «колечками» з пальчиками-братами руки-трудівниці. Білі і пухкі розійшлися на руці, як крило павича. Вони зверхньо, з насмішкою дивилися на пальчики-трудівники. Хоч ті, чисті, з підрізаними природними нігтями, радісно і дружньо хотіли привітатися, та модні пальці зневажливо відвернулися від них. Образилися пальчики-трудівники, засмутилися.
Але тут старший брат Великий палець заспокоїв їх. Він сказав, що щастя не в тому, щоб розфарбованими лежати перед телевізором цілими днями, а робити якусь корисну справу. Дав завдання своїм молодшим братикам пригадати ті хороші справи, які вони зробили за своє життя. Вказівний пригадав, як вони ще маленькими впізнавали батька і матір, як гралися іграшками та з котиком і собачкою, як ніжно обіймали за шию батьків. Середній пригадав, як вперше вони дружно виводили літери у зошиті, як мили мамі посуд, замітали підлогу укладали постіль. Не забарився зі спогадами і Безіменний пальчик. Він ніяк не міг забути, як вони всі дружно збирали квіти в лісі, на луках під час прогулянки. А ще пам’ятає, які смачні вареники ліпили разом з бабусею, малювали картини. Тут обізвався і Мізинчик. Його завжди всі жаліють, бо він найменшенький. Та, тулячись до всіх, працював разом зі своїми братиками-пальчиками на городі, згрібав сіно корові на луках. Великий палець контролював їх, щоб вони не були бруднулями, не збирались в кулак, щоб когось ударити або полізти в чужу сумку чи кишеню. Ось чому і руку, і пальчики називають «золотими». Бо вони все вміють, все зроблять дружно, із задоволенням.
Як ви, дітки, думаєте, можна на цьому казку закінчувати, чи ви її продовжите, розповідаючи, що ще роблять важливого і цікавого ваші пальчики-братики? Чи вони у вас не ліниві, чи не брудні, чи не ламають і трощать все в кімнаті? Якщо вони дружні і трудолюбиві, то їх називайте «золотими». А казочку продовжіть далі і розкажіть, хто будує літаки, автомобілі, малює картини, грає на музичних інструментах, шиє красивий одяг, взуття, пише книги.
Мийте систематично свої пальчики на руках, шануйте і бережіть їх. Вони вірні вам.