Про ріки
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись давно Архангел Гавриїл скинув Диявола з неба, бо через його люди согрішили, він їх спокусив. Диявол побачив, що земля гарна і давай її палить огнем. Почали ліси горіть, дерева, трави. То як дим підніматися догори став чорний, а люди плакати, то Гавриїл схопив горшка з водою, що на небі стояв, і вилляв усю на землю. Вода розіллялась і річки стали на землі. А до того вода на землі також була, але вся в однім місці зібрана. А так стали річки.

Я як рано йду до криниці, то кажу до води:

Добрий день, Олеянна,

Од бога ти созданна,

Очищаєш ти луги, береги,

Каміння — креміння

Очисти мене, народженну,

Молитвенну Росинку.

Од усякого гора, неприятності.

Дай бог мир на світі,

Чисте небо, ясне сонечко.

Як так людина скаже, то вода цілительна стане.