Про чоловіка, що не міг умерти
Українська народна казка Буковини
Один чоловік убив за життя багато людей — і християн, і жидів, і всіляких інших. От дожив він до глибокої старости, а вмерти не може. Хоче вмерти, а смерть не бере, бо багато гріхів наробив. Пішов він до попа висповідатися, а піп і каже:
— Не можу я тобі прощати такі гріхи.
Тоді пішов до ксьондза, а йому й ксьондз те саме каже.
І пішов він у білий світ. Іде понад полем, а там строкарі роблять, і ватага б’є одного строкаря. Завернув чоловік у поле та й питає ватаги:
— За що ти його б’єш? А ватага йому:
— Зараз і тобі дістанеться.
Обернувся та старого натаєм. А старий грішник, що не міг умерти, вхопив камінь та й убив того ватагу. Убив, тут же сам упав на землю і помер. Отак він знайшов свою смерть, яку так довго шукав.