Розумне мишеня
Українська народна казка Полтавщини

Пообідавши, лев ліг у холодочку відпочити. Тільки гарно задрімав, а мишеня вилізло із своєї нірки і побігло по ньому. Звір спросоння подумав, що його хтось ловить, злякався і підняв голову. Аж раптом бачить, що то мишеня пробігло. Лев і каже:

— Як ти смієш мене турбувати?! Ти знаєш, хто я? Та я тебе зараз роздавлю і ніхто не дізнається.

— Вибачте, вибачте, пане господарю! — жалібно запищала мишка. — Будьте ласкаві, пробачте. Змилуйтеся наді мною, а я вам у пригоді стану.

Лев засміявся. Його дуже здивувало, що маленьке мишеня може стати йому у пригоді. А далі й каже:

— Ну, біжи своєю дорогою, подивимося, як ти мені в пригоді станеш! Тільки пообіцяй, що більше не будеш старших турбувати без причини.

Мишеня швиденько побігло і сховалося у бур’яні.

Не пройшло і тижня після того випадку, як лев сам потрапив у біду. Вночі він гуляв у лісі і попався у тенета. Як не пручався, як не виривався, та з кожним разом заплутувався все більше. Мишеня побачило, що лев потрапив у біду, і прибігло йому на допомогу. Воно почало гризти тенета, і вже через декілька хвилин лев був на волі.

Цар звірів, відчувши волю, дуже зрадів. Щиро подякував мишці і подався до лісу.