Рука мертвого
Українська народна казка Буковини

Ходив їден парубок до двох дівок. І ту не взяв, і другу не взяв, а сам умер. Їдна дівчина поклала з мертвим хрестик, а їдна — перстень. І коли його закопали, дівки пожаліли за хрестиком і перснем.

— Ідім, відкопаєм і візьмем. Щоб дала була живому, то був би носив, а так що буде марно гнити?

Пішли обидві й відкопали того мертвого. Одна стояла над ямою, а друга полізла в яму. Хрестик іздоймила, а перстень не годна. Та й каже вона до другої дівки:

— Не годна я перстень здоймити, бо палець набубнавів. А та каже:

— Рубай палець.

А дівка в ямі не палець, а цілу руку відрубала. Принесли вони ту руку додому і поклали обварювати. Лиш то поклали та запалили вогонь, а він приходи з труном на плечах. Та й до дверей — двері замкнені. А він «гуп» у двері та й каже:

Гуси сплять, кури сплять, Моя мила не спить, Білу ручку варить. Ой, мила, не вари, Бо дуже болить. Обійшов він три рази кругом хати і повторив ті самі слова: «Гуси сплять, кури сплять...». Гупнув ще раз, розломив двері і ввійшов до хати. Вони поналякувалися і повтікали на піч. Та й поховалися в кутик. А він повідрубував їм голови і поклав на коли. А зади їхні повиставляв у вікна та й пішов...

Рука мертвого
Українська народна казка Кіровоградщини

Жили та були собі дві сестри, одна бідна, а друга багата. Були вони вдови, жили кожна в своїй хаті, Багата сестра мала добре серце, жаліла бідну і допомагала, чим могла, бо жила коло одружених дітей і своє багатство по смерті мала передати їм. А бідна сестра любила в шинок заглядати, пити та гуляти, і ніяк не могла вигнати злиднів з хати.

От по деякому часі прийшла смерть до старшої сестри. Поховали її діти з великим почотом, наділи на неї всі її прикраси: і сережки золоті, і намисто перлове, і персні дорогі, і браслети ковані. Заздрісним оком дивилася на те бідна сестра. Поховали небіжчицю та й розійшлися по домівках.

Прийшла додому бідна сестра, лягла спати, а з думки не сходять дорогі прикраси багатої сестри. Як заспівали перші півні, встала вона, взяла лопату й сокиру та й подалася на гробки. Розкопала сестрину могилу, одкрила труну, зірвала з покійниці намисто, сережки, стала здирати з рук браслети, а руки задубіли і браслети не знімаються. Стала стягувати з мертвих пальців персні, а вони мов прикипіли. Тоді бідна сестра ухопила сокиру та одрубала покійниці руки.

Прибігла додому, розпалила в печі, поставила казан з водою та й вкинула туди сестрині руки. А сама заперла двері, залізла на піч та й притихла там.

Коли це бачить, щось забіліло коло воріт. І чує вона замогильний голос:

Перелякалася бідна сестра, ще далі на піч забилася. Та ось забіліло коло вікна, і знов чує вона спів покійної сестри:

Перелякалася ще більше бідна сестра, накрилася з головою, а спів чути уже на порозі:

Зіщулилася на печі у клубочок бідна сестра, а біла постать уже біля печі:

Коли вранці зайшли у хату люди, вони побачили, що на печі лежить мертва бідна сестра, а її шию здавили обрубки рук багатої сестри. А в печі у казані киплять руки старшої сестри у браслетах та перснях. Так і поховали їх обох в одній ямі.

Не женіться, дітки, за багатством легким, незаробленим. Тільки нажите своїм трудом дасть користь і втіху.