Святий Петро і п’яний
Українська народна казка Буковини

В давні часи ходив бог з Петром і Павлом по землі. Ішли вони дорогою. Дивляться: біжить скажений пес Петро каже: — Господи, пес скажений, покусає нас А бог йому:

— Нє, Петре, то його зуби болять. Та й того він роззявив рота і так заслинився.

Ідуть далі, іде проти них п’яний. А Петро каже:

— Господи, іде п’яний чоловік, зараз буде бити нас. Бог Петрови:

— Це не п’яний, це скажений, Петре.

П’яний проходив попри них і почав гулюкати, але господь його відвернув.

Направляється бог прямо до того п’яного чоловіка ночувати. Приходять, хазяїна нема, лиш жінка.

— Добрий вечір.

— Добрий вечір.

— Прийміть нас на ніч.

— Нема де, та й чоловіка нема дома.

— На землі нам простелите та й будемо спати, — каже бог. Внесла вона їм соломи, постелила, та й сплять вони. Коли надходи той п’яний.

— А це що за шарлоття тут спить?

— Та попросилися люди переночувати, — каже йому жінка.

— Я їх зараз переночую.

Пішов п’яний надвір, узяв бука та лови Петра і б’є його, б’є! Набив добре і пішов. А Петро каже богови:

— Господи, лягайте Ви скраю, а я ляжу посередині, бо він прийде і буде мене знов бити.

Помінялися вони місцями. А п’яний входи та й каже:

— Вже я бив цего крайнього, зараз середнього буду бити.

Та й знов ловить Петра і знов б’є його. Набив Петра вдруге і вийшов знов надвір. Петро каже:

— Павле, лягай ти в середину, а я з того краю, бо він прийде і до смерти приб’є мене.

Помінялися вони з Павлом місцями, а п’яний входи знов та й каже:

— Ну, вже я бив цего крайнього й середнього. Ще того крайнього виб’ю і лягаю спати.

Та й лови Петра третій раз і знов б’є його. І лягає спати. Встають вони раненько, виходя відти і йдуть. І каже бог Петрови:

— А що, Петре, хто скажений — пес чи той п’яний?

— П’яний скажений. Бо він мене так вибив три рази, що я все життя буду пам’ятати.

Святий Петро і п’яний
Українська народна казка Буковини

У давні часи ходив бог з Петром і Павлом по землі. Ішли вони дорогою. Дивляться, біжить скажений пес. Петро каже:

— Господи, пес скажений! Покусає нас.

— Ні, Петре, то його зуби болять. Та й того він роззявив рота і так заслинився, — каже бог.

Ідуть далі, іде проти них п’яний. А Петро каже:

— Господи, іде п’яний чоловік, він може впасти. А бог Петрові:

— Це не п’яний. Це скажений, Петре.

П’яний проходив попри них і почав чіплятися, але бог відвернув його.

І направляється бог просто до того п’яного ночувати. Приходять, а хазяїна нема, лиш жінка.

— Добрий вечір.

— Добрий вечір.

— Прийміть нас на ніч.

— Нема де. Та й чоловіка нема дома.

— На землі нам простелите та й будемо спати, — каже бог.

Внесла вона їм соломи, постелила та й сплять вони. Коли надходить той п’яний.

— А це що за шарлоття тут спить?

— Та попросилися люди переночувати, — каже йому жінка.

— Я їх зараз переночую.

Пішов п’яний надвір, узяв бука, вернувся та й почав бити Петра. Б’є його та й б’є. Набив добре й пішов. А Петро каже богові:

— Господи, лягайте вже ви скраю, а я ляжу посередині, бо він прийде і знов буде мене бити.

Помінялися вони місцями. А п’яний входить та й каже:

— Вже бив цього крайнього, зараз середнього буду бити. Та й знов починає бити Петра. Набив його вдруге і вийшов надвір.

Петро каже:

— Павле, лягай ти всередині, а я з того краю, бо він прийде і доконає мене.

Помінялися вони з Павлом місцями, а п’яний входить знов та й каже:

— Ну, вже бив я цього крайнього й середнього. То ще того крайнього виб’ю і ляжу спати.

Та приступає до Петра третій раз і знову б’є його. Встають бог, Петро і Павло раненько, рушають далі в дорогу. І запитує бог Петра:

— Ну що, Петре, хто скажений, пес чи той п’яний?

— П’яний. Бо він мене так вибив три рази, що все життя буду пам’ятати.