Свідок перекотиполе
Українська народна казка Буковини
Їден чоловік дуже добре жив з сусідом. Договорилися вони наймитися в якогось пана на рік служити, щоб заробити грошей, і пішли служити. Їден з них робив добре і заробив більше, а другий заробив мало. Ідуть вони додому, а той, що мало заробив, думає: «Як прийдемо додому та моя жінка взнає, що я заробив менше, — буде сваритися. А як я його вб’ю та заберу гроші, то буде якраз добре».
Вийшли вони в степ, піймив він товариша і вбиває його. А тут якраз качається степом перекотиполе.
— Ти будеш моїм свідком, — сказав до перекотиполя чоловік, якого вбивав товариш.
Сказав він це, упав на землю і вмер. А вбивця засміявся:
— Буде тобі перекотиполе свідком.
Забрав у вбитого гроші, а тіло його припорпав у степу. Прийшов додому, а сусідова жінка питає:
— А де ж мій Василь?
— Він зостався ще рік служити.
Але минув рік, минув другий і третій — нема чоловіка. Жінка знов питає сусіда, а той каже:
— Я нічого не знаю — він зостався в пана.
Їдного разу поїхав убивця з жінкою на базар. Купили вони, що треба було, та й їдуть додому. Проїжджають попри те місце, де він убив колись товариша, — знов качається перекотиполе. Пригадав він, що сказав його товариш перед смертю, та й засміявся. Жінка питає його:
— Чого ти, чоловіче, засміявся?
— Та так собі.
А жінка почала гризти його:
— Скажи.
І він почав казати їй:
— Як я на цім місці вбивав Василя, дак він казав, що перекотиполе буде йому свідок. Пригадав я ці слова його та й засміявся.
Минув рік, і почали чоловік з жінкою сваритися. А вона пішла в поліцію і сказала:
— Мій чоловік убив Василя, з яким разом служив у пана.
Заарештували його, засудили і посадили в тюрму. А в той час за вбивство на все життя садили. То й не знати, чи жиє він ще, чи, може, вже й умер у тюрмі.