☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Солдат і цап на кладовищі
Українська народна казка Буковини

Солдат ходив самовільно по городу. Побачив його офіцер і хотів затримати. Солдат почав утікати. Офіцер — за ним. Солдат побіг на кладовище, розбігся і впав у свіжовикопану яму. Упав та й сидить тихо. Думав, що як буде бігти за ним офіцер, то й він упаде в яму.

Чує солдат, щось біжить. Прибігло і впало в яму. Була темна ніч, і солдатови не видно було, хто це такий. Солдат сидить в одному кінці ями, а той — у другому. Сидів, сидів солдат, а тоді простяг руку та й мацає. Помацав — роги, далі помацав — шерсть. То був цап.

Досвіта їхав попри те кладовище на базар дядько. Солдат почув, що їде підвода, і почав кричати:

— Допоможіть вилізти з ями!

Дядько хоче йти рятувати, а жінка каже йому:

— Не йди, бо там нечиста сила.

Чоловік таки пішов до ями. Було ще темно. Дядько кинув у яму мотузок, а солдат хотів, щоб і цапа витягнули. Зачепив його за роги і крикнув:

— Тягніть!

Дядько потягнув догори, придивився — роги! Кинув мотузок — і тікати. А жінка йому:

— Бачиш? Я ж тобі казала, що там нечиста сила.

Рано хазяйка цапа встала і ходи по кладовищі, кличе цапа. Та й побачила у ямі солдата з цапом. Скликала людей. І ще погрожувала баба віддати солдата до суду, казала, що він хотів украсти в неї цапа.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області 16 березня 1980 року Попельський Василь Іванович (1938)