Спасівські яблука
Українська народна казка Поділля

У однієї жінки маленькою померла дитина. Важко переживала втрату своєї кровиночки жінка, але потім звикла. Часто їй снилася білокоса дівчинка років п’яти, хоч дитина померла ще немовлям.

Одного разу бачить жінка такий сон. Церковне свято Спаса. Біля церкви сила-силенна людей. Святково гудуть дзвони. Окремо стоїть гурт дітей. До них підходить бог і починає роздавати всім наливні яблука-папірушки і груші -спасівки. А цій білокосій дівчинці не дає. Вона запитує, чому їй немає гостинців?

— А твоя мати їх поїла, — відповідає бог.

А жінка й справді не дотримувалася законів Божих, церковних постів. З тієї пори до Спаса, хоч як хотілось з’їсти плід, вона не їла.

І справді жінки, у яких померли малолітні діти, до Спаса не їдять ні груш, ні яблук, бо це вважається великим гріхом, інакше дитина на тому світі буде страждати.