Тимофій Іванович
Українська народна казка Полтавщини

Жив собі чоловік і мав він кота. Кіт був дуже лінивий, не спроможний навіть зловити мишку. Взяв тоді його мужик, вкинув у мішок та й поніс до лісу. Там залишив його, а сам повернувся додому, скинувши тягар з плечей.

Довгий час жив кіт самотній, інколи міг зловити горобця, чи наздогнати мишу, але голод — не тітка. Одного разу зустрів кіт лисицю:

— Доброго дня, добродійко!

— Вітаю, пане. Можна взнати, як вас звати?

— Звісно. Дозвольте представитися: Тимофій Іванович.

— А я Клариса Федорівна.

Потім лисичка подумала і спитала:

— Шановний, а не хочете ви стати моїм чоловіком? Я хороша господиня, буду вас шанувати та любити.

— Гаразд, я згодний з вашою пропозицією. Коли відбудемо весілля?

— Через три дні, опівдні, — відповіла Клариса Федорівна.

Іншого дня лисичка почала ходити до звірів та запрошувати на свято, але обов’язково треба було прийти з подарунком. Так почали ходити чутки про весілля Клариси Федорівни з незнайомим для всіх женихом.

В день весілля прийшла лисичка у всій своїй красі та напружено ждала жениха. Аж ось і Тимофій Іванович! Всі прибулі аж охнули від здивування — це був кіт.

Отак кіт отримав щастя за ніщо!