Хворий ведмідь
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Жив колись могутній ведмідь. Та здолала його старість. Повипадали у ведмедя зуби й пазурі. Дичина, яку він раніше полював за виграшки, тепер тікала від нього. Думав-думав старий ведмідь, як зарадити лиху та й надумався. Пустив чутку, що дуже занеміг. А сам ліг у барліг та й лежить. Стали приходити звідусіль звірі провідати хворого. Почула лисичка й собі прийшла одвідати давнього знайомого. Стала біля барлогу й питає:
— Як же твоє здоров’я, друже?
А той відповідає:
— Лисичко-сестричко, чому ти стоїш так далеко від мене? Всі приходять і розпитують про моє здоров’я отут, біля мене. Ходи ж і ти ближче до мене.
А лисичка йому на те відповідає:
— Друже-ведмедику, приятелювати з тобою — це дуже добре. Але я помітила сліди лише тих, хто заходив до тебе. А слідів тих, хто вийшов би звідси, щось не бачу. Через те я й гадаю, що найкраща дружба з тобою, розпитати здалеку про твоє здоров’я та й піти.
А тоді лисичка майнула хвостом та подалася у ліс.