Українські народні казки
А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Хліб і золото

Українська народна казка Поділля

Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця впала і покотилася дорогою. Прикотилась до воріт пана. Почала у двері стукати й говорить:

— Прийміть мене до себе! Завжди будете ситі.

— У нас калачів досить, — відказав пан.

Покотилась паляниця до воріт бідняка. Там грались діти. Побачили вони паляницю, підняли її і почали обнімати, та ставити на стіл, і почали їсти. З’їли майже все, залишивши лиш маленький кусочок, а з нього виріс цілий хлібець.

Одного разу відірвалось з високої гори золото. Покотилось золото до хати бідняка і просить, щоб його прийняли. Вийшов бідняк подивився і каже:

— Ні, не треба нам тебе — ми вже маємо що їсти.

Покотилось воно до хати пана. І пан взяв те золото. А з того часу діти погано вчились, земля не родила, а слуга що не робив — усе було погано.

Як пан не шкодував, взяв те золото і поніс біднякові золото за рибу. А бідняк не взяв золота, а відрізав кусень хліба і дав багачеві. У бідняка виросла паляниця знов, а у пана — ні.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
4 (6333). Хліб і золото. СУС -841*. Записано 2009 року.
Оповідач: Рачек Світлана Дмитрівна (1972 року народження) місто Вінниця Вінницька область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Хліб і золото

Українська народна казка Полтавщини

Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопилася і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт одного пана. Почала у двері стукати й говорити:

— Прийміть мене до себе! Усі будете ситі!

— У нас і калачів досить, — каже пан.

Хлібина покотилася далі. Докотилася вона на край села, до хати бідняка. Надворі бавились діти. Побачили її, вхопили в обійми і радо занесли до хати. Тут же діти почали краяти її ножем та їсти. З’їли майже всю, залишився тільки окраєць. А з окрайця виросла нова хлібина. І так у хаті бідного був хліб і не було голоду.

Одного разу з високої гори відірвалося золото. Покотилося золото й зупинилося перед хатою бідняка. Стукає у двері й просить, щоб його прийняли. Вийшов бідняк, подивився й каже:

— У нас тепер є що їсти, нам тебе не треба.

Покотилося золото далі й зупинилося перед палацом. З того часу діти пана почали погано вчитися в школі, панська земля перестала родити, худобина — множиться, а слуга що не робив, усе було погано. Не стало в пана хліба. Як не шкодував, а взяв кусень золота і поніс до бідняка, щоб поміняти на хліб. Бідняк не взяв золота, але відрізав половину хліба панові, половину залишив собі. З окрайця бідняка виросла нова хлібина. З окрайця у пана хлібина не виросла…

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
227 (4934). Хліб і золото. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Шупляк Ганна Іванівна (1930 року народження), Велика Обухівка, Миргородський район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Хліб і золото

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Пекли в пекарні хліб. Одна хлібина схватилася і покотилася дорогою, й закотилася до воріт одного панича. Стала в двері стукать і казати:

— Пустіть мене до себе! Усі будете ситі!

— У нас і калачів хватає! — каже панич.

Хлібина і покотилася далі. Докотився до краю села, до хати бідняка. Надворі гралися діти. Побачили хлібину, схватили на руки і з радістю понесли в хату. Зразу ж почали різати ножиком і їсти. З’їли майже всю, остався тільки окрайчик. А з окрайця виросла нова хлібина. Так у хаті бідного був хліб, і голоду більше не було.

Одного разу з високої гори одірвалось золото. Покотилось воно й остановилось перед хатою бідняка-злидаря. Стукає у двері та й проситься, щоб прийняли.

Вийшов бідняк, подивився і каже:

— У нас тепер є що їсти, нам не нада тебе.

Покотилось золото дальше, остановилось перед двором пана. Пан з радістю схопив його.

Відтоді діти стали плохо вчитися в школі, панська земля перестала родити, скотина поповняться, а робочі, що не робили — все було плохо.

Не стало в панича хліба. Як не жалів, а взяв кусок золота і одніс до бідняка, щоб обміняти на хліб. Бідняк не взяв золота, та одрізав половину коржа паничеві: половину оставив собі. З окрайчика у бідняка виросла нова хлібина, з окрайчика у панича хлібина не виросла.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Рудь Світлана Григорівна (1934 року народження), Дніпропетровська область, П’ятихатський район, Миколаївка 161 (7363). Хліб і золото. СУС — 841*. Записала Семенцова Ілона 2009 року. Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.