Циганське лікування
Українська народна казка Буковини

Зайшов циган до пана. А пан жаліється, що собака нічого не хоче їсти: ні м’яса, ні котлет, ні ковбаси — нічого. Каже циган панови:

— Що, не хоче їсти? Дайте мені цего собаку. Через тиждень він буде їсти сушені кислички.

— Бог би з тобою говорив, — каже пан.

Узяв циган собачку та й поніс до себе додому. Запер його в погріб і не дає їсти цілий тиждень. На шостий день кидає циган у погріб сушену кисличку. Собачка хватає ту кисличку і їсть, бо голоден.

А пан і каже циганови:

— Я тоже не можу їсти.

— Я й вас вилікую. Будете їсти, — каже циган. — Але треба в мене трохи полежати.

Догодилися вони, і пан іде до цигана на лікування. Циган поставив у погребі койку, постелив файно. Пан думає, що це така лікарня. Ляг собі на койку, а циган вийшов. Та двері «клонц»! На замок! І забрався. Та й не приходив до пана днів з п’ять. А пан сидить голоден.

Прийшов циган до дверей, дивиться в дірочку та й питає:

— Ви ще живі?

— Ще живий, але дуже їсти хочу, — каже пан.

Тоді циган йде до хати, бере сухих кисличок і кидає в погріб їдну кисличку. Зразу панови неохота було їсти ту кисличку, але почав їсти, бо не було більше нічого.

Подержав там циган пана ще зо три дні і випустив. А пан як добіг додому, то їв, як вовк.