Циган-адвокат
Українська народна казка Буковини
Побралася пара бідних людей. Чоловік ходив щодень в поле на роботу і повертав до корчми, щоб пообідати. Жид давав йому на обід варені яйця. Грошей у чоловіка не було, і жид усе записував. Коли чоловік пристарав гроші і прийшов платити, корчмар за все взяв гроші: за хліб, за горівку. А за яйця не взяв.
— Я, — каже, — з цих яєць виростив би курчата. А якби курчата виросли, то я б їх продав та купив порося. З поросяти вигодував би свиноматку, а вона мала б поросята. Я б вигодував стадо свиней та продав. І з цего б розвів велике хазяйство. А ти яйця з’їв. Я з тебе за ті яйця візьму, як за ціле хазяйство. Подам тебе в суд.
І подав жид того чоловіка в суд:
— Най заплатить мені таку-то суму.
І присудив суд, щоб у чоловіка відобрали поле і віддали тому корчмареви. І щоб чоловік заплатив за всі розходи на суд. Але жид був незадоволений. Він ще раз подав у суд, щоб відібрати в чоловіка й хату. А де ж діти будуть жити? У чоловіка ж було кілька малих дітей.
Іде чоловік другий раз на суд, а назустріч йому циган.
— Чого ти, куме, так засмутився? — питає циган. — Розкажи мені, то я тобі поможу.
А циган завжди веселий, бо голодний. Чоловік розказав циганови про свою біду.
— Я тобі поможу, — каже циган. — Коли буде суд?
— О дев’ятій годині.
— Добре, — каже циган. — Я буду тобі за адвоката. Але прийду трохи пізніше, десь о півдесятої.
Почався суд. Хочуть уже присудити, щоб забрати в чоловіка хату, коли заходи циган. Чоловік каже:
— Це мій адвокат. А прокурор питає:
— Чого ти запізнився на суд? Циган йому каже:
— Я варив пшеницю, бо маю її сіяти.
Рукави в цигана підкочені, видно, що він від роботи прийшов. А прокурор каже:
— Де ти, дурню, бачив, щоб варену пшеницю сіяли?
— А ти, дурню, де бачив, щоб з варених яєць курчата вийшли? Верни чоловікови землю і гроші, — каже циган.
І суд присудив, щоби чоловікови вернули землю і гроші, які він потратив на суд.
Циган-адвокат
Українська народна казка Бойківщини
Їхав пан у далеку дорогу. А як вертався з тої дороги, грошей у него вже не було, бо витратив. Заїхав до жида, дав коням їсти, ввійшов у корчму і каже:
— Дайте мені щось поснідати.
Жид каже:
— Я вам дам два яйця, булочку і склянку чаю.
Поснідав пан та й хоче їхати геть. Та й каже:
— Я тепер грошей не маю, бо я з далекої дороги. За якийсь час я буду їхати та й заплачу. Запишіть собі мою фамілію і кілько я вам винен.
А він йому записав десять злотих.
Жид чекав, чекав, а потому бере та й підраховує, бо пан усе не їде. Рахує жид: «З тих двох яєчок було би дві курочки. А ті дві курочки були би нанесли по сто штук яєчок. І було би двісті курочок». Далі, далі, далі — нараховав жид мільйони курочок і подав пана в суд.
Викликали пана на суд, пан приїхав. Засіли судді судити. Рахують, рахують, дуже доста нараховали та й кажуть так:
— Пане, вам маєтку не стане аби то жидови заплатити, бо за тих курочок вийшли великі гроші.
Цілий до полуденок вони раховали, вже пора обідати. Ідуть на обід і кажуть до пана:
— Ми йдеме на обід і ви йдіть, а після обіду будеме кінчати.
— Добре.
Вийшов він у парк, сів собі і сильно задумався. Що ж він наробив, що за два яєчка маєток віддасть? І тут надійшов до нього циган і питає його:
— Пане, чого ви так ся задумали? Скажіть мені.
— Іди, чоловіче, ти мені нич не поможеш. Мені не аткі помагають та й не можуть.
— Будьте добрі, повіжте, може, я вам поможу. Я подумав.
— Та й що ти мені поможеш?
— Ви мені скажіть, у чім справа, а я буду помагати.
Розказує пан, яка справа. Що за вда яєчка має віддати жидови маєток.
— Ідіть, — каже, пане в суд і кажіть так: най відложать суд на другий тиждень. Най відложать, і я буду адвокатом. І без мене би-сьте не починали суд. Але треба сказати мені, на який день відложено суд.
Пішов пан до судді і сказав, що хоче відложити суд. І тоді прийде адвокат.
Добре. Циган пішов. Пан поїхав додому. Та й прийшов той день, має бути знову суд. Приїжджає пан. Викликають:
— Чи є такий пан?
— Є.
— А адвокат?
— Нема.
Суд зачинати не будуть, бо пан без адвоката не хоче, пан чекає адвоката. Чекають півгодини — нема адвоката, чекають годину — нема. Судді зіл, що адвоката нема. Вони б уже взялися когось другого судити.
Пройшло півтори години, прибігає циган. Босий, мокрий. І відразу до тої канцелярії.
— Будьте добрі, пробачте мені пани, що я так запізнився. Я мусів запізнитися, інакше прийти не міг. В мене така робота була, що мусів запізнитися. Я вас дуже перепрощаю.
Прокурор його питає:
— Яка в тебе така робота була, що ти не прийшов на час?
— Моя жінка мочила й варила горох, а я той горох посадив. І пішов до ілсу, нарубав тичся і той горох потичив, і тому я так запізнився.
Прокурор каже:
— Що-що? Ти варений горох садив?
— Так-так, варений горох садив.
— А чи будк варений горох рости?
— Пане прокурор, а з варених яєчок були б курчата?
Прокурор до жида:
— Мошку, які ти панови яєчки давав?
— Варені.
— Ну, а що ж ти так нарахував, що тілько курчат було б? з варених яєчок не було б нич.
А суддя сказав:
— Слухайте, пане, заплатіть жидови за склянку чаю, булочку і два яєчка. І з Паном Богом додому. А ти, Мошку, заплати за суд.
Добре. Пан ся втішив. Суд скінчився, вийшов пан надвір, насипав циганови доста грошей, і циган пішов собі додому, а пан веселий поїхав. А жид оплатив суд і нич не виграв.