Чарівна шапка
Українська народна казка Полтавщини
Жили собі чоловік і жінка. Чоловік любив випити, погуляти. До того догулявся, що продав останню корову. Плаче жінка, з хати його проганяє. А він їй каже:
— Не журися жінко. Якось викрутимося. Тільки поможи ти мені.
— Що тобі помагати ? — сердиться жінка. — Може, пити ?
— Пити не пити, а під шинок треба буде тобі піти.
Розказав чоловік, що повинна жінка робити під вікном шинку, а сам пішов до нього.
— Шинкарю ! Всіх пригощаю ! — каже чоловік.
— А хто буде платити ? — запитав шинкар.
— Чарівна шапка. Ти наливай, а я зараз збігаю за шапкою, — каже чоловік.
Доки шинкар всі поналивав, чоловік прибіг з шапкою. Поклав чоловік одну копійку у шапку, висунув її за вікно і наказав:
— Шапко, подвой!
Забрав шапку до шинку, а в ній уже дві копійки. Висунув знову за вікно і наказав:
— Шапко, подвой!
Забрав шапку до шинку уже з чотирма копійками. Поклав у шапку десять монет. Висунув за вікно і наказав:
— Шапко, подвой!
Шапка подвоїла й ці гроші. Побачив це шинкар і каже:
— Іване ! Може б, ти продав цю шапку?
— Та що ти, шинкарю! Немає таких грошей, щоб я продав своє багатство.
Бачить шинкар, що не згоджується чоловік, і почав поїти Івана, бо з п’яним легше домовитися. Зробився Іван п’яним, співає, танцює.
— Іване, — каже шинкар. Це марна робота сюди-туди шапку совати. Я тобі зараз дам повну шапку грошей, а шапку ти мені віддай.
— Добре, — згодився Іван.
Набрав шинкар повну шапку грошей, дав Івану. Іван висипав гроші в торбинку і при свідках віддав шинкарю чарівну шапку. Шинкар почав зразу перевіряти, чи не обдурив його Іван. Поклав у шапку десять копійок, висунув її за вікно і каже:
— Шапко, подвой!
Забрав шапку до шинку, а в ній уже двадцять копійок. Поклав у шапку двадцять монет, а в ній уже сорок. У шинкаря аж руки затряслися. Побіг до скрині, набрав шапку грошей і виставив за вікно:
— Шапко, подвой!
Забрав шапку до шинку, а в ній нічого. Побачив це Іван і вигукнув:
— Що ти наробив?! Шапка розсердилася, що ти такий зажерливий і відібрала твої гроші. Не знаю, чи буде вона тепер ще комусь служити.
А Іванова жінка з торбою грошей уже була вдома. Через деякий час прийшов з грошима й Іван.
Тут і казці кінець.