Чарівне горнятко
Українська народна казка Полтавщини

Жила собі сім’я — чоловік та жінка. Одного разу їм обом приснився сон, що коли вони віддадуть все своє багатство людям, то ще більше забагатіють. І вони це зробили. Роздали своє багатство бідним і стали ждати, поки прийде ще більше багатство. Але так і не діждалися. І тоді жінка пішла до своїх батьків, а чоловік пішов світ за очі.

Йде, йде він лісом, селами, містами і стрічає, нарешті, старенького-старенького діда. І от вони йдуть вже вдвох. Почули вони, що в одного царя захворіла дочка і ніхто не може її вилікувати. Пішли вони до царя і сказали, що вилікують царівну. Цар пообіцяв їм півцарства за те, але як не вилікують, то голови з плеч. Дідусь із чоловіком зачинилися в окремій кімнаті і стали лікувати, А дід знався на чарах, дмухнув дівчині в рот цілющого повітря — вона й ожила, здорова стала.

От цар зібрав великий бал і питає діда, що вони хочуть за лікування. Дід думав, думав, а потім побачив горнятко й попросив його. Тільки вийшли з палацу, як чоловік і говорить до діда:

— Який ти дурний, вилікував дівчину, а взяв горщика за це!

Дід нічого не відповів. І пішли вони далі. Через кілька днів почули мандрівники, що знову в одному царстві хвора дівчина і ніхто її не може вилікувати. Вони пішли туди, вилікували її. Цар зрадів, зібрав бал і питає, що за це їм дати. Дід думав, думав, але побачив сир у мішку і сказав, щоб дали їм того сиру.

Як вийшли вони в дорогу, то знову чоловік обізвав діда дурним за те, що взяв сир. А дід сказав йому, що як зголодніють, то сир поїдять. І от вони йдуть лісами, горами. А чоловік ззаду потрошку їсть сир, аж доки не з’їв увесь. Сіли вони спочивать. Дід побачив, що немає сиру, і питає чоловіка:

— Де сир?

А він говорить, що не знає. І скільки дід не питав його, він не признався. А потім дід дав чоловікові горнятко і сказав, щоб він пішов і викопав ямку та набрав там води.

Чоловік пішов і тільки копнув, побачив срібло. Потім другий раз копнув — побачив золото. Вони викопали золото, дід розділив його на три купки. Чоловік, побачивши це, сказав:

— А чого на три? Нас же двоє.

А дід говорить:

— Це тобі золото, а це мені, а третя купа тому, хто з’їв сир, та не признався.

Соромно стало чоловікові. Він хотів зовсім відмовитися від золота, але дід сказав:

— Колись ти все багатство бідним роздав, то тепер тобі все вертається.

Подякував чоловік щедрому дідові, знайшов свою жінку. І стали вони набагато краще жить, ніж раніше. Сон їхній справдився.

Чарівне горнятко
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жила собі сім’я — чоловік та жінка. Одного разу їм наснився сон: якщо коли віддадуть все своє багатство людям, то ще більше збагатіють.Так вони і зробили. Роздали все своє багатство бідним і стали ждати, поки до них прийде ще більше багатство. Але так і не діждалися. І пішов чоловік світ за очі.

Йде та йде він лісом, селами, містами, аж ось стрічає старенького-старенького дідуся. І от вони йдуть вже вдвох. Почули вони, що в одного царя захворіла дочка, і ніхто не може її вилікувати. Пішли чоловік і дід до царя і сказали, що вилікують царівну.

Дідусь знався на чарах, дмухнув дівчині в рот цілющого повітря, вона й ожила.

Цар питає діда, що він хоче за лікування. А старий побачив горнятко і сказав, щоб дали йому. Тільки вийшли з палацу, як чоловік і говорить до діда:

— Який ти дурний, вилікував дівчину, а взяв тільки горщик за це.

Дід нічого не відповів. І пішли вони далі.

Через кілька днів почули вони, що знову в одному царстві хвора дівчина, і ніхто не може її вилікувати. Пішли вони й туди, вилікували її.

Цар питає:

— Що вам за це дати?

Думав дід, думав і побачив сир у мисці і попросив, щоб дали їм того сиру.

Як вийшли вони на дорогу, то знову чоловік обізвав діда дурнем за те, що той взяв сир. А дід сказав, що як зголодніють,буде що їсти.

І от вони йдуть темними пустими лісами, горами, а чоловік позаду йде і потайки їсть сир. І так він з’їв увесь. Сіли вони спочивати. Дід побачив, що немає сиру, і питає чоловіка:

— Де сир?

А той говорить, що сном і духом нічого не знає. І скільки він не питав його, чоловік не зізнався. Дав дід чоловікові горнятко і сказав, щоб він пішов до криниці та набрав там води. Чоловік приніс води, а дід йому каже:

— Викопай коло криниці ямку.

Чоловік пішов і тільки копнув — побачив срібло. Потім другий раз копнув — побачив золото. Приніс він коштовності дідові. Дід розділив їх на три купки. Чоловік побачив це і спитав:

— А чого на три? Нас двоє.

— Це тобі золото, це мені, а це тому, хто з’їв сир та не зізнався.

Стало соромно чоловікові. Він хотів зовсім відмовитися від золота. Але дід сказав:

— Колись ти все багатство бідним роздав. То тепер тобі все нехай повертається.

Сказав і зник. Тільки звідкись доносились слова:

— За добро-добро приходить.

А ще запам’ятай: «Що сховав — те пропало, що віддав — те твоє.»

Чарівне горнятко
Українська народна казка Чернігівщини

Жила собі сім’я — чоловік і жінка. Одного разу їм приснився сон: якщо вони віддадуть все своє багатство людям, то ще дужче розбагатіють. Віддали все бідним і стали ждати, поки прийде багатство, але так і не діждалися. Тоді жінка пішла до своїх батьків, а чоловік пішов світ за очі.

Йде він, йде містом, селами, лісами і зустрічає нарешті старенького-старенького діда. От вони йдуть вже вдвох. Почули, що в одного царя захворіла дочка і ніхто не може її вилікувати. Пішли вони до царя і сказали, що вилікують царівну. Цар натомість пообіцяв їм півцарства, а як не вилікують — голова з пліч. Дідусь з чоловіком зачинилися в окремій кімнаті і стали лікувати. Дід знався на чарах, дмухнув дівчині в рот цілющого повітря — вона й одужала.

Зібрав цар великий бал і питає діда, що вони хочуть за лікування. Дід думав, думав, побачив горнятко і попросив його. Тільки вийшли з палацу, як чоловік каже дідові:

— Який же ти дурний! Вилікував дівчину, а взяв за це горщика.

Дід нічого не відповів і вони пішли далі. Через кілька днів знову почули про хвору дівчину, яку ніхто не може вилікувати. Вони і вилікували. Її батько зібрав бал і питає, що за це їм дати. Дід думав, думав, побачив сир у мішку і попросив сиру.

Як вийшли вони на дорогу, то знову чоловік обізвав діда дурним за те, що взяв сир. Дід сказав, що як вони зголодніють, під рукою буде сир. Знову йдуть лісами, полями. А чоловік йде ззаду і потрошку їсть сир. Так увесь і з’їв. Сіли спочивати, дід побачив, що нема сиру та й питає чоловіка:

— А де ж це дівся сир?

Він відказує, що не знає. Скільки дід не питав, він не признавався. А потім дід дав йому горнятко, послав викопати ямку та набрати води.

Тільки чоловік копнув, побачив срібло, ще раз копнув — золото. Вони викопали золото, дід розділив його на три купки. Чоловік побачив це і питає:

— А чого на три? Нас же двоє!

А дід говорить:

— Це тобі купка, це — мені, а третя тому, хто з’їв сир і не признався.

Соромно чоловікові стало, він вже хотів відмовитися від своєї частки. Але дід сказав:

— Колись ти роздав все своє багатство, то тепер воно тобі повертається.

Подякував чоловік щедрому дідові, знайшов свою жінку. І стали вони жити набагато краще, ніж раніше. Сон їхній справдився.