☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Чарівний півень
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі один розумний бідняк. Він міг завбачити, якою погода буде, якого приплоду від худоби сподіватися і ще багато чого міг угадувати.

В одного пана вкрали коштовності. Шукали їх, шукали, але не знайшли. Порадили панові розумного бідняка покликати. Привели бідняка. Пан просить його коштовності знайти. Бідняк і каже:

— Знайти неважко, а що мені за це буде?

— Дам тобі табун коней, — пообіцяв пан.

— Добре, — погодився бідняк, — нехай принесуть півня, якого тобі подарували.

Звелів пан принести півня. Бідняк, щоб ніхто не бачив, намазав півневі голову і шию сажею. Посадили півня одного посеред темної кімнати.

— Тепер заходьте по черзі, — сказав бідняк панським слугам. — І запам’ятайте: півень чарівний. Якщо злодій погладить його по голові, півень закричить. Ну заходьте скоріше і запам’ятайте: гладити півня треба лівою рукою.

По одному заходили до темної кімнати панські слуги, пан вуха наставив — слухає. Мовчить півень. Усі слуги пройшли, а півень так і не подав голосу.

— Ти що, нас дурити надумав? — грізно запитав пан.

— Постривай, гадаю, це ще не все, — відповів бідняк. — Ану підніміть усі ліву руку.

Підняли руки, у всіх долоні у сажі, тільки в одного пайового слуги долоня чиста.

— Він і вкрав, — сказав бідняк.

Упав слуга на коліна, прощення благає, плаче.

Звелів його пан різками відшмагати, а біднякові табун коней віддав. Хоч і шкода було, а віддав, побоявся сваритися з таким мудрецем.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

226 (5533). Чарівний півень. СУС —. Записано 2008 року. Фідлер Галина Миколаївна (1939). Черкаська область, Кам’янський район, Вербівка

Чарівний півень
Українська народна казка Поділля

Був собі розумний бідняк. Він міг забачити, яка буде погода, якого приплоду від худоби сподіватися, й багато міг угадувати.

А в одного пана украли коштовності. Шукали їх, шукали і не знайшли. Найкращих ворожбитів питали, та все марно. Порадили пану розумного бідняка покликати. Привели слуги бідняка. Пан велить йому коштовності знайти. Бідняк каже:

— Знайти неважко. Тільки, що мені за це буде?

— Дам тобі рокову, — пообіцяв пан.

— Гаразд, — погодився бідняк, — нехай принесуть мені мого півня.

Звелів пан принести півня. Бідняк тихенько намастив півневі шию і голову сажею. Посадив півня посеред темної комори.

— Тепер заходьте по черзі, — сказав бідняк слугам. І пам’ятайте, півень чарівний. Якщо злодій погладить півня по голові, то півень закричить. Ну, заходьте швидше! Гладити його треба лівою рукою.

Всі почали заходити до комори. Пан сів та й слухає. Мовчить півень. Усі слуги пройшли, а півень мовчить.

— Ти що, морочити нас надумав? — грізно закричав пан.

— Почекай, це ще не все. Ану підніміть усі ліву руку!

Всі підняли руки, тільки один слуга не підняв.

— Він і вкрав, — сказав бідняк.

Звелів пан його різками відшмагати, а біднякові корову дав. Хоч і шкода було, але віддав.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

26 (5978). Чарівний півень. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Резенчук Марта Олексіївна (1923). Хмельницька область, Деражнянський район, Коржівці

Чарівний півень
Українська народна казка Полтавщини

Жив у одному селі художник і так красиво малював, що його малюнки були неначе живі. Коли він малював розквітлу вишню, то навіть бджоли сідали на картину, думаючи що то справжня розквітла вишня.

Жив у тому селі пан, який змушував селян на свій день народження дарувати йому худобу, птицю, зимові запаси. Кожного року пан брав всього потроху. І коли йому виповнилося сорок років, він послав своїх слуг, щоб ті забрали у селян усіх птахів.

Так у селі не залишилося жодного півня. Без них вони не могли визначити котра година, коли треба виходити в поле. Тому їхні справи значно погіршилися. І вони попросили художника намалювати півня. Він погодився.

Наступного дня художник узяв олівець, пензель, став старанно малювати. Він довго був незадоволений своїми роботами. Один малюнок був не такий, інший теж не подобався. І от надвечір митець був зовсім знесилений. Але його останній малюнок півника був готовий. Він був такий гарний, що здавався живим. І зранку все село почуло спів півня. Всі селяни побачили, що то співав намальований півник. Чутка про чарівного птаха долетіла і до пана. Спочатку він думав, що селяни дурять його. Тепер люди знали, що робити і коли виходити в поле. Пан знову послав своїх слуг, щоб ті умовили художника віддати картину. Митець не погодився . Вони обіцяли йому гори золота, діамантів, смарагдів. Але він говорив:

— Не потрібні мені всі ці скарби.

— У тебе є останній шанс або відберемо її, — сказали панські слуги.

Коли художник відмовив, вони зірвали зі стіни картину і з тріумфом поїхали до свого господаря.

Задоволений пан почав оглядати картину. Півник заспівав. Багач зрадів:

— Не брехали!

Малюнок птаха почав клювати нахабу. Розлютований пан звелів слугам спалити картину. Але коли малюнок загорівся, птах злетів із нього, і на хвості загорілося пір’я. Півень літав по палацу із палаючим хвостом. Через годину весь палац був спалений вщент. А пан зі своїми слугами зник.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

161 (4812). Чарівний півень. СУС —, новотвір. Записав Силка Юрій 2008 року. Захарченко Ганна Єфремівна (1929). Полтавська область, Зіньківський район, Левченки