☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Чарівні квасолини
Українська народна казка Полтавщини

Жили собі двоє бідних людей — чоловік і жінка. Був у них один син. Настав час синові женитися. Мати зібралася і пішла до ворожки, аби та сказала, котру дівчину її син візьме за жінку. Ворожка сказала їй, щоб пішла до сусіднього села і взяла з поля три стручки квасолі. Потім нехай понесе їх до води і з кожного вилущить по одній квасолині.

Жінка так і зробила. Коли вона вилущила першу квасолину, біля неї постала гарна дівчина, яка мала на чолі місяць.

— Дай мені води напитися, — попросила вона.

Жінка так перелякалася, що й за річку забула, яка була перед нею.

— Нема в мене води, — ледь вимовила вона.

І дівчина відразу ж померла. Пішла жінка далі берегом і вилущила другу квасолину. Яке ж було її здивування, коли побачила перед собою другу, ще кращу, ніж перша, дівчину. На чолі у дівчини теж був місяць.

Ледве вона розтулила вуста, аби попросити води, як жінка щодуху кинулася до потічка і набрала повні пригорщі води. Напилася дівчина і стала ніби ще кращою.

— Не буду я вже третю квасолину лущити, нехай ця дівчина зостанеться моєю невісткою, — подумала собі жінка.

Вона швиденько побігла додому, аби принести їй одяг, бо дівчина мала дуже поганеньке плаття із гілок вербових та листя.

А поки вона ходила за одягом, розбійники вкрали красуню та й кинули її в криницю, а замість неї залишили свою погану та стару дівку. Прийшла жінка з одягом, дивиться, а перед нею стоїть чорна і бридка дівка.

— Чому ти така чорна? — питає жінка.

— Тебе довго не було, а сонце дуже сильно гріло та й мене припекло, — відповіла дівчина.

Повела жінка розбійницю до своєї хати. Дівчина виявилася дуже лінивою, робити нічого не хотіла, тільки іншим наказувала.

Якось таки згодилася принести матері води з криниці. Коли набирала воду, то помітила в криниці гарну маленьку рибку. Хотіла її зловити, але не змогла. Тоді пішла додому і наказала старому батькові негайно зловити ту рибку.

Мучився старий довго, поки нарешті впіймав її і приніс додому. Невістка наказала рибу спекти, але коли будуть чистити її, щоб жодна лусочка не пропала. Та одна луска все ж впала на землю. Мати підмела хату, а сміття винесла в городець. Незабаром на тому місці виросла груша. Невістка наказала, аби ту грушу зрубали, і щоб жодна трісочка з неї не відскочила убік.

Довго рубали дерево, поки воно впало, але одна тріска таки відлетіла і впала в сусідній садок. А там жили старий дід з бабою. Вони не мали дітей і були дуже бідними. Щодня ходили в ліс по гриби та ягоди.

От одного разу назбирали вони гілочок у садку, занесли до хати, аби трохи просохли, а самі пішли до лісу. Коли ж повернулися, здивуванню їхньому не було меж: у хаті чисто прибрано, а на печі парує смачна страва.

Баба з дідом поїли добре, а потім пішли до сусідки, аби спитати, чи не бачила вона когось у дворі.

— Я бачила у вас дуже гарну дівку, — сказала та.

На другий день дід пішов у ліс, а баба лишилася вдома. Вона сховалася біля криниці. Раптом почулися чиїсь кроки. Дивиться, а до криниці прямує гарна дівчина. Підійшла вона, а баба міцно вхопила її за волосся.

Дівчина хотіла втекти, перекидалася різними звірами, але баба міцно тримала її, і дівчина знову стала чудовою красунею.

— Живи у нас, дочко. Ми самотні, тобі буде в нас добре.

І почала дівчина жити в хаті дідуся і бабусі. Вона допомагала їм, лише соромилася на вулицю виходити, бо на чолі мала місяць.

Одного разу сусідка, у якої була стара погана невістка, покликала бабу з її названою дочкою пір’я пороти. Дівчина зав’язала голову хусткою і пішла.

Коли почали дерти пір’я, хустка розв’язалася і впала. Тут усі побачили, що у дівчини на чолі місяць. Тепер та жінка, що лущила квасолини, впізнала красуню. Вона прогнала розбійницю, а син оженився на цій вродливій і лагідній дівчині.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

121 (4832). Чарівні квасолини. СУС 408. Записав Хміловець Сергій 2008 року. Угрин Ганна Іванівна (1944). Полтавська область, Кременчуцький район, Червона Знам’янка