Червона Шапочка
Українська народна казка Полтавщини

Помітила добра Фея, що в лісі живе вовк, який всіх обдурює, кривдить і вирішила покарати його. Кинула вона пахучу, красиву пелюстку йому під ноги. Вовк узяв її, понюхав і відразу зникли його хитрощі й злість. Він став добрим. Насадив він квітів у лісі, доглядав за ними і нікого більше не кривдив.

Одного разу він побачив, що йде лісом Червона Шапочка. Вовк швиденько нарвав квітів і пішов їй назустріч. Червона Шапочка спочатку дуже злякалася вовка. Але, коли він чемно привітався з нею і подарував квіти, дівчинка зрозуміла, що тепер вовк уже її не обдурить. Вона подякувала за подарунок і запросила його до бабусі в гості.

Червона Шапочка
Українська народна казка Чернігівщини

Жила собі жінка і була в неї дівчинка. Вона ходила в червоній шапочці, і мама так і називала її — Червона Шапочка. А в них була бабуся, яка жила в сусідньому селі. До неї треба було йти через ліс.

Спекла мама пиріжків, поклала в кошик та й каже:

— Червона Шапочко, однеси до бабусі пиріжки та й провідаєш її.

Червона Шапочка взяла кошик і пішла лісом. Іде, іде, а назустріч сірий вовк. Каже їй:

— Куди це ти йдеш?

— Іду до бабусі в гості.

— Давай, я піду з тобою, тільки ти цією дорогою, а я другою.

Послав він Червону Шапочку дальшою дорогою, а сам побіг ближчою. Прибіг до бабусі, з’їв її, а сам прикинувся бабусею. Прийшла Червона Шапочка та й каже:

— Бабусю, а чого в тебе такі великі очі?

— Щоб тебе краще бачити.

— А чого в тебе такі великі вуха?

— Це щоб краще тебе чути.

— А чого в тебе такі великі зуби?

— Це щоб тебе з’їсти!

Схопив вовк Червону Шапочку та й проковтнув її. Потім встав, вийшов з хати і пішов лісом. Іде, а назустріч йому охотники. Вони вбили вовка, аж бачать — в нього живіт ворушиться. Вони розрізали його і витягли звідти бабусю і внучку.

Обнялися вони і пішли до бабусі в гості. А вовка охотники забрали, облупили і більше не було у гаях вовків. Червона Шапочка спокійно ходила до бабусі в гості.