Чия брехня переможе
Українська народна казка Буковини

Їден чоловік мав три сини. Помер той чоловік, а хлопці лишилися. І задумали їхати до млина. А жили вони непогано, мали дві пари волів. Запряг старший син пару волів, поклав на віз зо десять мішків і поїхав. Мельник виходи з млина і каже:

— Що, до млина?

— До млина.

— То скажи брехню, а потому скажу я. Якщо твоя брехня переможе мою, то даю тобі млин, а як моя переможе, то я беру в тебе віз з волами й мішками.

Почали брехати. Мельникова брехня перемогла, то забрав мельник воза з волами і з хлібом. Приходи хлопець без нічого додому і каже братам:

— Знаєте, що я пацив? Пропали і воли, і віз, і все зерно. Порадилися вони, і поїхав до млина середній брат. Мельник знову виходи з млина і каже хлопцеви:

— Давай будемо брехати. Як твоя брехня переможе мою, то я даю тобі млин, а як моя переможе, то я заберу в тебе віз з волами й мішками.

Почали брехати, і мельникова брехня перемогла. Забрав мельник і другу пару волів, і другий віз із хлібом. Приходи додому й середній брат без нічого. А найменший каже:

— Браття, поїду я.

Але волів більше нема, було всього дві пари. А є в них лиш теля і коза. Запрягає менший син телятко й козу, кладе на віз мішок і їде до млина. Він сам тягнув усю дорогу воза, а теля й козу запряг, щоб лиш форма була. Приїхав до млина, а мельник виходи й напроти цего. Та й каже хлопцеви:

— Давай будемо брехати. Як твоя брехня переможе мою, то я даю тобі млин, а як моя переможе, то я забираю в тебе козу, теля і воза з мішком.

Хлопець каже мельникови:

— Кажи спочатку ти, а потому скажу я.

А там були й люди, котрі мали розсудити, чия брехня лучча. І зачав брехати мельник. Що він там брехав, того ми не знаєм. Як він закінчив, почав брехати хлопець.

— Як жив тато, у нас було сто уліїв. Тато не знав, скілко в тих уліях бджіл. Їдного разу сів тато їх рахувати. Рано всі бджоли полетіли, а надвечір тато рахує, чи всі бджоли приходять назад. Рахував, рахував тато, і вийшло, що їдна бджола не прийшла. Тато чекає день, чекає другий день, чекає третій. На четвертий день бджола прийшла. А хтось був запряг її у плуг і орав нею. І до того нагризло ярмо їй шию, що зробилася на шиї дірка, хоч кулак запихай. Тато бере жменю землі і затикає дірку бджолі. А в тій землі було зернятко з яблука, і почала у бджоли на шиї рости яблуня. Виросла вона велика і вже й яблука роди. А бджола літає з яблунею на шиї. Сіла на ту яблуню птаха, а тато каже:

— Бідна бджола і так тягає на собі яблуню, а тут ще й ти сіла! Та вхопив грудку і кинув на птаху. А грудка так і лишилася на яблуні. З тої грудки зробився гектар землі. Тато посіяв на тій землі пшеницю. Пшениця виросла, її зжали, змолотили, провіяли, і я привіз її до млина.

І сказали люди, що хлопцева брехня побила мельникову. Дав мельник хлопцеви млин і дві пари волів назад. Хлопець приїхав додому, лишив братам воли, а сам став мельником.