Шкірка з осла, на якому їздив Ісус
Українська народна казка Бойківщини

Був собі великий багач, дуже заможний чоловік. Дістав він нуд, і не знав, що має далі робити і як має бути. Пішов він питати, хотів найти такого чоловіка, щоб йому сказав, як має далі поводитися. І прийшов до пророка. Пророк йому сказав так:

— Я тобі дам шкірку, ти будеш на неї дивитися й будеш декуватися, як маєш далі поводитися. І як буде зменшуватися та шкірка, так буде скорочуватися і твоє життя.

Дав пророк йому тоту шкірку, прийшов він з нею додому, а шкірка всихається, робиться менша і менша. Чоловіка тоді взяло страхом, і він став глядати таку людину, щоб йому могла натягнути тоту шкірку на більшу. Пішов на той завод, де преси великі, і сказав:

— Ви мені натягніть цю шкірку. Я вам великі гроші дам, як ви її натягнете, щоб була більша.

Вони взяли тоту шкірку, подивилися, а тоді поклали під той прес, закрутили її, затиснули, дали великий тиск на середину, щоб витягнути. Завод гуде, а шкірка не розтягується. І сказали вони йому:

— То, бачиш, Божа сила. Ту шкірку ми не нятягнем. Нате вам вашу шкірку і йдіть з нею. Може, десь її знищите.

Пішов він, щоб тоту шкірку знищити, щоб спалити її. Наклав огень — шкірка не горить. Йому кажуть:

— Ти йди на той завод, де сталь топлять. Там висока температура. Коли кинеш її в тоту температуру, вона там згорить.

Прийшов він з тою шкіркою на завод і каже:

— Таке й таке діло, ви спаліть мені ту шкірку. Вони подивилися на ту шкірку та й кажуть:

— Що то є! То зараз лиш пшикне.

Та шкірка з одного боку мала шерсть. Кинули її в той огень — шкірка не горить і навіть шерсть не горить. І кажуть вони йому:

— Тото Божа сила, тота шкіра не горить. На тобі твою шкірку і йди глядати такого чоловіка, щоби сказав, з чого та шкірка.

Пішов він тоді до біолога. Той усе знає. Подивився біолог на ту шкірку і каже:

— Відки ти ту шкірку маєш? А він каже:

— Та мені дав пророк.

— А що він тобі сказав?

— Він сказав, що як буде зменшуватися та шкірка, так буде скорочуватися моє життя. І я, — каже, — дивлюся на неї, і мене бере страхом, же вона дуже меншає.

— А що ж ти хотів? Іди додому і постав її на таке місце, щоб ніхто її не кивав, та й подивляйся на тоту шкірку. Бо та шкірка не проста. Я тобі скажу, з чого вона є. Тота шкірка є з осляти, на якім Ісус їздив. Пророк тобі дав, щоб ти ся декував по тій шкірці. Як вона буде зменшуватися, то твоє життя буде скорочуватися, — ти приготовляйся.

Прийшов він додому і поставив шкірку в шафу. Та й що гляне на ту шкірку — вона менша й менша. І стала вона така маленька, як лавровий лист. Тоді говорить він до жінки:

— Знаєш що, жінко? Я, мабуть, вмирати буду. Ти зроби мені купіль і приготуй чисте шмаття. І йди до священика, щоб я висповідався.

Вона так зробила: скупала його, дала чисте шмаття, пішла до священика. Священик прийшов і його висповідав. Священик пішов з хати, а він помер. І завело його, як кажуть, до вічности.