Шість грошів
Українська народна казка Бойківщини

Був бідний чоловік і мав багато дітей. Народилася ще єдна дитина, а він не мав чим похрестити. І пішов до сусіда зичити грошей. Прийшов, би сусід позичив йому шість грошів. Той сусід питає: — Коли віддаш?

— Та в неділю.

Прийшла неділя, треба віддавати гроші, а то нема. Той бідний лягає на лавицю і робиться «мертвий». Сусід приходить, а жінка плаче. Сусід сідає коло «мертвого» і скубоче його в ноги. Той не видержав, схопився.

— Що ви, куме, робите? — питає сусід.

— Вмираю.

— А коли будуть шість грошів?

— В неділю.

Пройшов тиждень, приходить знов неділя. Той пішов за село, туди, де бідних мертвих хоронили. Там була яма. Заліз він у ту яму й чекає. Сусід приходить до жінки й питає, де кум. А вона плаче.

— Не мала за що поховати. Умер і лежить за селом у ямі.

Той іде до тої ями й плаче. А той у ямі думає, що то корова. Боїться, би на него не стала. Та й патиком з ями махає і кричить: «Шє! Шє!» А кум питає:

— Куме, що ви тут робите?

— Вмираю.

— А коли, куме, буде шість грошів?

— В неділю, — каже.

Приходить неділя, той знов по гроші йде. Жінка плаче, бо кум прийшов за грішми.

— Кумо, та де кум?

— Умер. Не мала за що поховати. Там у труні в церкві лежить. А там закрита, пуста церква стояла. І була там труна. Мертвих бідняків клали в ту труну і потому вивозили. А він живий ляг у неї.

Лежить він у тій труні, накритий віком, кум прийшов до церкви, заліз під престіл і сидить. А вночі прийшли до тої церкви розбійники з награбованими грішми. Дванадцять їх. І почали вони ділити між себе гроші. Наймолодшому дали найменше грошей. Він до них говорить:

— Ви мене всюди посилаєте, а мені найменше грошей даєте. А ватажок розбійників каже:

— Маєш меч. У тій труні є труп. Як за раз його перетнеш, то будеш мати тілько грошей, як я.

А той з-під престола обзивається:

— Вставайте, мертві! Будем живих жерти! А той з труни:

— Та й я, та й я!

А вони думали, що там так багато мертвих, і повтікали. А тоти зачали грішми ділитися. А розбійникам жаль було за грішми, і каже ватажко до того молодшого:

— Йди ся подиви. Як їх мало, то підем та відберемо гроші.

Пішов розбійник до церкви, наставив крізь двері голову, щоб подивитися, кілько їх є. А ті поділилися, та й знов забракло єдному тих шість грошів. Та й сваряться і тягаються коло дверей, і притисли тому розбійникови голову. Той утік та й каже:

— Браття, кілько ми грошей лишили, а вони поділили по шість грошів, та й єдному мертвому тих шість грошів не стало.