Щедрий заєць
Українська народна казка Полтавщини

Жили собі заєць та зайчиха. А в них було п’ятеро зайченят. От одного разу взяв заєць мішок і пішов шукати, чим нагодувати зайченят. Ходив, ходив і знайшов яблуньку, на якій росло багато яблук. Нарвав заєць мішок яблук та й поніс додому.

Йшов, йшов він, а назустріч йому білочки. Дізналися, що зайчик яблука несе, та й просять, щоб і їм дав. Зайчик поділився.

Далі зустрів козу і теж поділився з нею яблуками. Потім зустрів ведмедика, крота і їм також дав яблук. Аж тут назустріч йому летить ворона і теж просить яблук. А мішок уже пустий.

Вернувся заєць назад до яблуньки. А ворона всьому лісові розказала, що в зайчика дітки голодні сидять, а він усім пороздавав яблука. Прийшов вухань до яблуньки та й давай трусить. А під деревом спав вовк. Він схопився і погнався за зайцем. Ледве утік заєць. Іде додому ні з чим, думає, чим діток годувати.

Відчиняє двері, а там повний дім їжі. Кізочка принесла капусти, білочка горішків, ведмідь — меду, а кріт — бурячків і моркви.

Так звірі відплатили зайцеві за добро.