Як Іван жида перехрестив
Українська народна казка Поділля

Проситься Іван на ніч до жида, от жид питає:

— А звідки ти, Іване?

— Я, від БугуСаро.

— Саро, цей Іван від бога, — гукнув жид, — слухай, Іване, а чи не бачив ти там нашого Мойше, який помер минулого року?

— Бачив, в пеклі чорти ним дрова возять до котлів з смолою.

— Іване, а ти ще там будеш?

— Буду, мене послано, щоб я подивився, що тут робиться на цьому світі і доповів богові.

— Слухай, Іване, ми тобі дамо подарунки, даси там кому треба. Нехай нашого Мойше переведуть на легшу роботу.

— Добре, — сказав Іван.

Переночував Іван надавали йому жиди подарунків і пішов з хати. Через деякий час, жид каже до жінки:

— Слухай, Саро, я знаю цього Івана, це якийсь аферист, він не віддасть подарунки кому треба. Я дожену його і заберу подарунки.

Сідає жид на коня і догонить Івана. А Іван стоїть під дорогою і тримається за грушу.

— Що робиш, Іване?

— От тримаю цю грушу, щоб не впала. І забув вам сказати, що вашого Мойше мають посадити скоро в казан з кип’яченою смолою.

— То швидше неси подарунки, сідай на коня, а я потримаю цю грушу.

Сів Іван на коня, та тільки його й бачили. А жид тримав грушу, тримав, як відпустить, то груша скрипить. Надоїло жидові тримати грушу, він зрозумів, що Іван його перехитрив.

— Ну, Іване, я тобі теж зроблю збитка.

Розігнався та лобом в грушу, думав звалити. А груша стоїть. Побив лоба і пішов додому. А жінці каже:

— О, Іван мені таке розказав, що я йому і коня віддав.