Як Іван пана навчив
Українська народна казка Поділля

Було це давно-давно в старі часи. Служив Іван наймитом у пана. А пан був

дуже скупим. Іванові платню не платив, а так давав харчі.

Ось одного разу каже пан до Івана:

— Іване, запрягай коней, поїдемо у Вінницю на базар.

Іван запряг коней, сіли з паном в бричку і поїхали. А цей пан дуже боявся москалів-солдатів. А було це під осінь, понад дорогу цвіли червоним цвітом будяки. От їдуть вони, їдуть, а пан і каже:

— Ану, глянь-но, Іване що то червоніє? То не москалі?

— Москалі, пане.

— А що ж будемо робити? Я їх боюся — каже пан.

— Не бійтеся давайте я вас, пане, сховаю в мішок і скажу, що везу овес. От вони і відпустять мене.

Проїхали трохи згодом, от Іван і говорить сам до себе:

— Стой! А куди єдєш, мужик?

— У Вінницю, на базар, послав пан.

— А что візьош?

— Овес, пане москаль.

— Вот, а нам овса і надо. А сколько єго у тєбя?

— П’ять пудов.

— Давай ізмеряєм.

І бере Іван палицю і по мішкові, в якому сидить пан. Добре відлупцював, а пан мовчить.

— Да что-то маловато у тєбя етого овса, не берьом, єжджай.

От від’їхали трохи, відпустив з мішка пана Іван. А пан і не надякується.

— От, спасибі тобі, Іване, що спас мене від москалів.

Приїхали вони на базар у Вінницю, скупився пан і їдуть додому. І ось знову на дорозі вдавлені червоніють будяки. Пан замітив і каже:

— Москалі! Ану глянь, Іване, що то червоніє на горбі, то не москалі?

А Іван каже:

Москалі!

— Москалі! Що будемо робити, Іване, я їх боюся.

Ховайтеся у мішок, пане. Я скажу, що купив у Вінниці дзвін для церкви от вони мене і відпустять!

Сховався пан у мішок, їдуть. А Іван знову:

— А куда єдеш, мужік?

— Та ось дзвін везу до церкви, купив у Вінниці.

— Вот, а нам у полк і надо дзвон. Сейчас ми проверім, как он дзвоніт?

Та палицею по мішкові, та палицею по мішкові.

— Плохой дзвон, совсем не дзвоніт.

Та знову палицею по мішкові. А пан терпів, терпів та:

— Дзінь, дзінь, дзінь.

А Іван палицею по мішкові, палицею по мішкові. А пан:

— Дзінь, дзінь, дзінь.

— Плохой дзвон, слабо дзвоніт.

От Іван і поїхав, проїхавши трохи, розв’язав мішка, випустив пана. І доїхали вони додому спокійно. Всю дорогу пан дякував Іванові за те, що він його спас. Після цього пан почав поважати Івана і платив йому добру платню.