☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як Іван пана обдурив
Українська народна казка Полтавщини

Знайшов Іван у лісі немічне вовченя, вигодував його, бо дуже жаль стало малесеньке звірятко. Та вовк вовком, а Іванові вівцю задушив. То ж надумав Іван продати його.

Веде Іван вовка на мотузці на ярмарок, а назустріч пан їде.

— Іване, що то в тебе за собака? — питає Івана. — Скільки живу, таких собак не бачив.

— Та що ви, пане, зовсім на тваринах не розумієтесь? — дивується Іван. — Це ж не собака, а баран. Якщо його на ніч між вівці впустити, то зразу їх удвоє більше буде.

— Продай, Іване, мені цього барана, — просить пан, — в мене є кошара овець, але я хотів би мати їх удвоє більше.

Недовго вони торгувались і, вручаючи вовка панові, Іван порадив:

— Впустіть барана до овець увечері, щоб ніхто не бачив. Зразу ж закривайте двері, щоб не зурочити. До ранку двері не відкривайте, в кошару не заглядайте і нікому про барана не розказуйте, щоб його не вкрали.

Пан так і зробив. Насилу дочекався до ранку, прибіг до кошари, до дверей, а двері не відчиняються. Він на радощах хвалиться жінці:

— Впустив я до кошари барана, а він стільки овець наплодив, що і дверей не відчинити.

Пішли до кошари удвох. Насилу відчинили двері, а їм назустріч вовк, та такий товстий, що ледве з ніг не збив пана. Пан до овець, а їх не те, що вдвічі більше стало, а жодної живої не залишилось. Так Іван пана обдурив.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

40 (4896). Як Іван пана обдурив. СУС 1311. Записала Максименко О. М. 2008 року. Корнило Марія Федорівна (1930). Полтавська область, Полтавський район, Тростянець