Як баба чорта обдурила Українська народна казка Буковини
Був бідний чоловік. А колись було так: іде бідний чоловік до чорта і каже: «На десять років дай мені багатство, а через десять років я дам тобі душу». Отак той бідний і зробив, і дав йому чорт велике багатство: мав він, що хотів, рахунку в грошах не знав.
Так пройшло дев’ять років. А на десятий рік почав чоловік думати: «Мені ж треба буде дати чортови душу». Іде він дорогою і такий смутний. Іде й нікого не бачи. Здибається з бабою. Баба питає:
— Іване, чого ти такий смутний? Таке багатство маєш і такий смутний?
А він бере та й каже бабі:
— Я уклав з чортом договір на десять літ, і вже підходи строк дати чортови душу.
Баба йому:
— Іване, що ти дасиш мені, як я тебе викуплю від чорта?
— Бабусю, дам вам, що хочете, — каже Іван. Баба захтіла корову та й каже:
— Дасиш мені корову і грошей, скілко зможу в дві руці взяти. Погодився він:
— Дам, бабусю. А баба йому:
— Бери мішок пір’я, простели його на землі і фарбуй, щоб були різні кольори: чорні, червоні, зелені, жовті — різні щоб були. А я прийду до тебе і скажу, що робити з тим пір’ям.
Він так і зробив: нафарбував пір’я і жде бабу. Приходи баба, скидає з себе сорочки, і вже вона зовсім гола.
— Бери масти мене медом, — каже. Помастив її медом.
— Бери ліпи на мене пір’я.
Наліпив він на бабу пір’я, всю обліпив, а баба й каже:
— Веди мене на то місце, де маєш віддати чортови душу. Привів її чоловік, а вона вилізла на деревину і каже:
— Як чорт угадає, що я за птаха, то возьме твою душу, а як не вгадає, — не має права взяти. Отак йому й скажи.
Прийшов чорт, дивиться-дивиться і не може вгадати, що то за птаха така. Та бере лізе на дерево до баби. Оглядає її кругом, і не може найти, де голова в тої птахи, де крила, бо вона вся в пір’ї і вся кругла. Аж раптом баба струсилася, чорт злякався і скочив на землю. Та й каже чоловікови:
— Маєш щастя. Відколи я — не бачив такої птахи. Бери свою птаху, йди додому і жий до смерти.
Як баба чорта обдурила Українська народна казка Буковини
Був бідний чоловік. Пішов він до чорта та й каже:
— На десять літ дай мені багатство, а я через десять літ дам тобі свою душу.
І дав чорт тому бідному велике багатство. Мав він, що хотів, і рахунку в грошах не знав.
Минуло дев’ять років. На десятий рік почав той чоловік думати: «Треба ж дати чортові душу». І не хочеться дати. Іде він одного разу дорогою. І такий смутний. Та й здибається із бабою. Баба питає:
— Іване, чого ти смутний? Таке багатство маєш і смутний?
— Я уклав із чортом договір на десять літ, уже підходить строк віддати чортові душу.
— Іване, — каже баба, — що даси, як я викуплю тебе від чорта?
— Бабусю, дам, що схочете, — каже Іван. А баба йому:
— Даси корову і грошей, скільки зможу взяти в дві руки?
— Дам, бабусю. Баба й каже:
— Бери мішок пір’я, розстели по землі і фарбуй, щоб різні кольори були: чорний, зелений, червоний, синій, жовтий. А я прийду до тебе і скажу, що робити з тим пір’ям.
Так він і зробив. Пофарбував пір’я і жде бабу. А баба приходить до нього, скидає з себе сорочки та й каже:
— Масти мене медом.
Він помастив її медом.
— Тепер ліпи на мене, — каже, — пір’я. І він обліпив бабу пір’ям. А вона каже:
— Веди мене на те місце, де маєш віддати чортові душу.
Привів її туди чоловік, а баба вилізла на деревину.
— Кажи чортові, най угадає, що я за птаха. Як угадає, то візьме душу, а як не вгадає, то не має права взяти.
Прийшов чорт. Дивиться, дивиться і не може сказати, що то за птаха на дереві сидить. Та бере лізе до баби. Обдивляється її кругом і не може розібрати, де голова в тої птахи, де крила, а де хвіст, бо вона вся в пір’ї і вся кругла. Баба як струснулася, чорт налякався і скочив на землю. Каже чоловікові:
— Маєш щастя. Відколи живу, не бачив такої птахи. Бери свою птаху, іди додому і жий до смерті.
Взяв чоловік бабу додому, обчистив її від пір’я, помив і дав корову й грошей, скільки в дві руки взяти могла. І жив той чоловік у добрі до самої смерті.