Як багатий брат роги дістав
Українська народна казка Буковини

Було собі два браття — оден багатий, а оден бідний. Бідний у багатого робив, а той йому давав недоїдки.

Настали свята. Прийшов бідний брат до багача, а там печуть білі колачі. Хочеться йому колачів, а багатий брат не дає. Прийшов бідний додому та й каже своїй жінці: — Напечи колачів, щоб і для нас було, і поману людям щоб занести.

Напекла жінка колачів, а вони — чорні. Кому такі колачі понесеш? Узяв бідний свої чорні колачі та й пішов з ними в ліс. Ішов, ішов лісом та й упав у якусь яму. А там під землею ціла кімната була і в тій кімнаті люди. Подивилися ті люди, що бідний до них з чорними колачами попав, та й нагородили його грішми. Так нагородили, що він зразу став багатим.

А жінка багача прийшла до жінки бідного брата та й питає:

— Відки ви так розжилися?

— Поніс чоловік на Святий вечір колачі в ліс, та й нагородили його там, слава богу.

Багачка й каже своєму чоловікови:

— Я такі білі колачі спекла, а тобі за них лиш горівки дали випити. А той свої чорні в ліс поніс та й розжився. Як прийде другий Святий вечір, то й ти неси колачі в ліс.

От прийшов другий Святий вечір, напекла багачка білих колачів та й пішов з ними багатий брат у ліс. Ішов, ішов і тоже впав у яму. А там його питають:

— Чого ти хочеш, чого в тебе нема?

— Та, слава богу, все є, але мало, — сказав багач. А оден з тих, що в ямі, і каже:

— У него вже все є, йому лиш рогів треба.

Приходить багатий додому, відтворяє двері, а до хати зайти не може — щось не пускає його. Глянула жінка, а в него на голові роги. Більші, як у вола. Так і не пустили роги багача до хати, то він пішов у стодолу в сіно ночувати.