Як жінка чоловіка дурним зробила
Українська народна казка Бойківщини

Жінка казала, що її чоловік дурний, а він її за то бив. Бив та й бив, а вона на него все «дурний» та й «дурний». То він ся взлостив, злапав її за коси і вирвав багато волосся. А вона то волосся собі приклала, аби незамітно було, скликала людей і каже:

— Ану, подивіться. Він каже, що мені голову обмикав. У мене голова ціла, а він кобилі півхвоста вимикав. Що дурний, то дурний.

А в склепі була риба, і жінка купила кілограм. Він у городі орав, а вона підверла живу рибу під дернинку. Він над’їхав та й дернинку перевернув. Та й у крик:

— Я рибу виорав! Я рибу виорав!

Люди позліталися, а вона вхопила ту рибу та й умила — так, щоб він не видів. Та й каже:

— Люде, та як це може бути, щоб він рибу виорав? Та я її купила. Всі підтверджують:

— Купила.

— Ти, чоловіче, такий дурний. Треба йти до ворожбитів, аби тобі щось помогли, бо ти — дурний.

А чоловік забив собі то в голову. І де ходить, все про то думає і не пам’ятає, що робить. А вона знов каже:

— Треба кудись піти і за тебе поговорити, бе-с ти голову вилікував. І він на то погодився. Пішла вона. Зачерла в потоці води і принесла йому. Він ту воду випив, а вона каже:

— Сказав ворожбит, що тобі треба зробити так. Як люде будуть у неділю йти з церкви, ти візьми мазницю з шміром і квач і кожного маж тим квачем по кожусі. Тоді тобі буде зовсім добре.

Він так і зробив. Люде йдуть з церкви, а той став та й кожного маже по кожусі. А як хто обернеться сваритися, то цей його по обличчі, по пазусі тим квачем. А оден сильний молодик обернувся та як його махнув, та й убив.

Похоронили його, та й усі посвідчили, все село посвідчило, що він був дурний, то й ніякої кари не було тому, що його вбив. Повірте, нічого не було, бо село посвідчило, що дурний.

Отак жінка зробила чоловіка дурним.

Як жінка чоловіка дурним зробила
Українська народна казка Буковини

Їден хлопець оженився, і жінка стала ним дуже командувати. Не подобалося це діло чоловікови, та й зачав він її потроху бити. А жінці це дуже не сподобалося. Пішов чоловік у поле орати, а жінка — на базар. Купила повний казан свіжої риби, і йде туди, де чоловік оре. Він пішов з плугом у другий бік, а вона йде за ним і кидає на скибу рибу, поки не викидала всю. Прийшла вона до чоловіка та й розказує, що була на базарі і купила новий казан.

— Ти сідай, — каже чоловік до жінки, — спочинь трохи під візком, а я ще пройду зо два рази плугом. Тоді дам коням їсти та й спочинемо удвох.

Пішов чоловік у другий кінець, вертається відти назад, бачить — поперед коней риба свіжа. Спинив коні і збирає рибу в пазуху. Приходи до жінки і каже їй:

— Я назбирав повну пазуху риби. — Де?

— А за плугом.

— Добре, — каже жінка, — на вечерю будемо їсти свіжу рибу. Добре, що я купила казан.

Висипав чоловік рибу у відро, і жінка пішла з рибою додому.

Чоловік оре і не годен вечора дочекатися, бо рибу хоче їсти, А жінка приходи додому та й сховала рибу. Наварила картоплі в лушпайках, поклала на стіл часник і чекає чоловіка. Приїхав чоловік додому, розпрягає коні, дає їм їсти, йде до хати, а жінка поставила йому картоплю з часником. Сідають вони, їдять. Чоловікови не їсться — чекає риби.

— Чого не їсиш? — питає жінка. А чоловік каже:

— Давай рибу, не хочу вже цего їсти.

— Та відки ж риба? — жінка.

— Як «відки»? Я ж дав тобі сьогодні цілий казан риби.

— А де ти її набрав? — питає жінка.

— Та ж за плугом по скибі назбирав. А вона йому:

— Що, чоловіче, недобре тобі стало? Де ж ти бачив, щоб у землі риба плодилася? Риба лиш у воді буває.

Був він чоловік недурний. «Правильно, — подумав. — Риба буває лиш у воді. Але ж мені це не снилося. Я сам збирав рибу на ріллі». А жінка йому:

— Чоловіче, тобі недобре.

Кричить вона до сусіда. Приходи сусід.

— Що, куме? Що з вами?

— Та назбирав я сьогодні риби і думав, що жінка насмажить на вечерю, а вона каже, що це — неправда, що нема ніякої риби.

— А де ж ви, куме, назбирали? — питає сусід.

— За плугом назбирав, на ріллі. А кум каже:

— Це неправильно, куме, не буває риби в землі, а лиш у воді. А той своє:

— Я назбирав на ріллі. Сусід до жінки:

— Тут нічого не поможе. Кумови погано. Ви йдіть до попа і покличте його сюди. Піп буде щось коло него читати, то, може, йому стане легше.

Пішла жінка до попа. Прийшов той, а чоловік лежить на ліжку обличчям до дверей. Піп сів коло него.

— Іване, що з вами? Погано? Я чув, що ви назбирали риби за плугом.

І зачав піп коло него читати. Читає, кадилом курить. Піп сидів спиною до дверей, а чоловік лежав очима до дверей. Жінка пішла, вибрала найбільшу рибу, відкрила трошки двері, виставила ту рибу в хату і зачала нею махати. Чоловік побачив це і крикнув:

— Риба! Риба!

Жінка забрала руку з рибою. Піп оглянувся — нічого нема.

— Недобре з вами, — каже.

Обернувся піп, а жінка знов виставила руку з рибою. Той знов кричить:

— Ой, риба! Піп каже жінці:

— Він зовсім змішався. Його треба завезти в лікарню — йому все риба привиджається.

Піп пішов, а жінка йде до сусідки:

— Кумо, йдіть до мене ночувати, бо мій чоловік змішаний. Я боюся. Приходи та сусідка, і лягають спати. Він спить на ліжку, а вони обидві полізли на піч. Чоловік подивився, де його жінка лягла: чи скраю, чи від стіни. Жінка лягла скраю, а сусідка — від стіни. А вночі, як чужа жінка заснула, його жінка тихо лягла від стіни, а чужу зсунула на край.

Встає він уночі, як вони заснули, бере ножиці і постриг жінку. Але не свою, а ту, чужу! Взяв ті коси і поклав під койку. Чужа жінка пробудилася вночі, зразу зрозуміла, що в неї відрубано коси, вискочила з хати і втекла.

Чоловік рано встає і кричить на жінку:

— Вставай, стрижена! А жінка йому:

— Що «Стрижена»?

— Ти подивися на себе. Я тебе вночі обстриг, щоб ти не була така хитра. В тебе ж кіс нема.

А жінка встає і показує голову.

— Ти що мене мав остригти, то обстриг коня. Піди в конюшню подивися.

А то вона сама встала вночі та й обстригла коневи гриву й хвіст. Забрала з-під ліжка жіноче волосся, а поклала кінське.

Чоловік пішов, глянув — правильно! Кінь обстрижений.

Вертається в хату, подивився під ліжко, а там — кінське волосся лежить. Задумався чоловік: «Риби в землі не буває, а я бачив на ріллі. Стриг жінку, а остриг коня. Нє, мені недобре, я змішався». І каже жінці:

— Жінко, від сьогодні будеш командувати, бо я мішаюся. Та й почала жінка ним командувати. Так жінка обдурила чоловіка і зробила його дурним.

Як жінка чоловіка дурним зробила
Українська народна казка Буковини

Їдна жінка посварилася з чоловіком та й каже:

— Ти показуєш себе дуже розумним, а я зроблю тебе дурним і тебе будуть свяченою водою кропити. Чоловік не повірив їй. Прийшла неділька, а жінка й каже чоловікови:

— Давай, чоловіче, зробимо обід.

— За що? У нас же ніхто не вмер.

— В тебе мама вмерла, а в мене — тато. То нічого, що вони вмерли давно.

— Добре.

В неділю чоловік збирається до церкви, а жінка нанесла в хату капусти і крупів на голубці. А як чоловік пішов, вона винесла капусту корові, а крупи — свиням. Познімала зі стін веретки й квіточки і винесла все це з хати. Та нанесла в хату глини, замісила її серед хати, потинькувала на стінах тріщини і дірки від цвяхів. І всі стіни рябі стали.

А чоловік після служби проси людей на обід.

— На який обід? — питаються люди.

— А за мою маму і за тестя.

Запросив і батюшку, щоб батюшка посвятив стіл. Іде чоловік додому, а за ним батюшка, і Данило, і Гаврило, і той, що вмочає в чорнило, і ще багато людей. Перший увійшов до хати батюшка, а чоловік надворі припрошує гостей:

— Заходьте, заходьте.

Заходять до хати, а там — кириня: серед хати глина, а жінка лежить на постелі з завитою головою і стогне. Батюшка став серед хати, а люди все заходять і заходять. Вона й питає:

— Чого ви прийшли?

— Як то «чого»? На обід прийшли.

— На який обід?

Поцілувала жінка батюшці руку та й каже:

— Хіба ви не бачите, що в мене чоловік дурний? То весілля робить у хаті, то обід.

А чоловік увійшов, та як побачив таке в хаті, та жінку в голову, в голову. Жінка в крик і до попа:

— Батюшка, бачите, що він роби?! Покропіть його свяченою водою. Батюшка за кропило та давай його кропити.

Як усі люди пішли, жінка й каже чоловікови:

— Я ж тобі казала, що зроблю тебе дурним і будуть тебе свяченою водою кропити.

Як жінка чоловіка дурним зробила
Українська народна казка Гуцульщини

В однім селі вибирали війта. Старого скидали, а молодого вибирали.

А був цей молодий файний ґазда. Було там десять радних, і ті десять радних вибирали цего війта. Завтра вже мали його затвердити. Зробилася днина. Каже йому жінка:

— Знаєш, чоловіче, що? Я би так їла риби, що йой! А він їй говорить:

— Жінко, мене мають сьогодні за війта вибирати. Я не маю часу бавитися з рибою.

А жінка вже риби наловила вперед, вона вже має зрихтовану. Хоче жінка зробити чоловіка дурним. Вона наклала собі риби в пазуху, а до чоловіка каже:

— Ходім та й ходім.

І пішов він з нею по рибу. Вона дала йому сак та й веде його. Та й не до річки веде, а в корчі. Чоловік до неї говорить:

— Жінко, що ти робиш, куди ти мене ведеш? А вона каже:

— Ходи, чоловіче, зі мною, нічого не говори.

Зайшли вони в корчі, підсунув він сак під корч, а вона зайшла з другого боку та дюхає палицею в корч, «виганяє рибу». А сама кидає рибу за пазухи в сак. Накидала та й каже:

— Вибирай, чоловіче, рибу.

«Наловили» вони тої риби і прийшли додому. Чоловік спішить у ґміну, бо його на війта кладуть. Каже, би вона скоро робила снідання. Нажарила вона тої риби, чоловік тою рибою файно поснідав. Зійшлися до ґміни всі радні і він. А він лиш попиває води. А серед тих радних один був його кум. І говорить той кум до него:

— Куме, що ви так попоїли зрання, що так води попиваєте? А він говорить:

— Ми наловили риби. А кум запитав:

— А де ви ту рибу ловили?

— Ми пішли в корчі та й там наловили.

А тоти подивилися один на другого та й кажуть:

— Та ми цего хочемо класти за війта? Та він у корчах «рибу ловить».

І відвели вони вибори на другий день. Бо не могли йому сказати, що він дурний.

Приходить він додому. І зрозумів, що жінка зробила його дурним. Та й каже:

— Нічого, дам я тобі рибу.

Пішов у село та й пив до вечора. Так, аби мав охоту добре вибити жінку. А його жінка в курсі діла, що вже їй має бути. Пішла до одної сусіди. Та сусіда була дуже бідна жінка. І говорить вона до тої жінки:

— Дам тобі, жінко, корову, лиш прийди сьогодні до мене на ніч. Може, будеш бита, але прийди.

А та собі думає: «Що буде, то буде, а за корову можна йти».

Прийшла та жінка до них, а ґаздиня пішла з хати геть. Чоловік приходить додому, та чужа жінка пускає його до хати. А світла не світить, у хаті темно. І що він з тою жінкою робить? Так її вибив, що вибив. Сів та й думає: «Що би ще з нею зробити?» Та взяв ножиці й обстриг її чисто на будз. Та й ляг спати.

Наколи зробився день, тота вибита й обстрижена пішла додому, а ґаздиня прийшла, пішла до стайні, збила добре кобилу й обстригла їй гриву й хвіст. Потім сіла раненько на печи, взяла гребінь, чешеться й заплітається. А чоловік підняв голову та й дивиться, що вона робить. Та й говорить він до неї:

— Жінко, я тебе сночі не бив? А жінка каже:

— Чоловіче, я не знаю, що з тобою ся стало.

— Я тобі, — каже, — сночі не втяв кіски?

— Та дивися, чи втяв, чи ні.

Пішла жінка до стайні обходити маржину, подивилася на ту кобилу — а та чуть тепла, так оббила вона її ґральми. Входить жінка до хати та й каже:

— Чоловіче, ходи зо мною до стайні, подивишся, що ти наробив. Чоловік пішов до стайні, подивився на ту кобилу та й задумався. Жінка говорить до него:

— Чоловіче, не думай нічого. Видиш, що тобі в голові щось недобре, але, — каже, — це перейде. Іди до священика, аби він читав тобі над головою Євангеліє. Може би, тобі це перейшло.

А він говорить до неї:

— Але що дати священикови, чим йому заплатити? Вона каже йому:

— Там у нас у стайні є бичок, що має рік. Треба йому дати того бичка. Лиш, — каже, — коби тобі було добре.

Бере він того бичка на шнура і веде до священика. Присилив його до плоту та й пішов до священика до хати. А жінка тим часом принесла кугута та й прив’язала його там. А бичка забрала додому. Говорить священик до него:

— Ану ходім подивимось, якого ти мені бичка привів.

Вийшли вони на подвір’я, а кугут на шнурку підскакує та й б’є крильми. Говорить до него священик:

— Бери, чоловіче, цего «бичка» та йди додому, бо, видно, в тебе дійсно нема в голові розуму ніякого.

Та й не вибрали його за війта. Бо того не хотіла жінка та й тому зробила його дурним.