Як невинних у тюрму садять
Українська народна казка Буковини

Їден пан їхав з кучером попри церкву, і кучер не перехрестився. А як їхали попри тюрму, зняв кучер кучму і зачав хреститися. Пан питає: — Чого ж ти коло церкви не хрестився, а лиш коло тюрми?

— Бо в тюрмі багато невинних сидять, — каже кучер.

А пан думає: «Як же це невинний чоловік може попасти в тюрму?»

Приїхали вони додому, розпряг кучер коні і повів їх у конюшню. Дав коням їсти і пішов відпочивати. А пан бере вила і йде в конюшню. Заколов їдного коня і пішов назад до хати.

Кучер пішов поїти коні, а їден кінь лежить. Він іде до пана й каже:

— Пане, їден кінь у нас згинув.

— Як то згинув? — каже пан. — Ану, підем подивимось.

Пішли в конюшню. Пан знав, де кінь проколений. Подивився він на рани і питає кучера:

— А це що?

— Не знаю, пане.

— Як то «не знаю?» Це твоя робота.

І подав пан кучера в суд, щоб побачити, як то невинного судити будуть. Суд присудив, щоб кучера посадили в тюрму. А пан бере та й каже:

— Станьте, не судіть його, він нічого не винен. Як ми їхали попри тюрму, то він хрестився і казав, що багато невинних у тюрмі сидять. А я хотів спробувати, чи засудять невинного. То я сам заколов коня.

А судці взяли та й засудили пана.

— Як ти винен, то ти й отвічай.

Тепер пан знав, що чоловік може попасти в тюрму дурно.