Як піп біду знайшов
Українська народна казка Буковини

Колись попівських синів не брали в армію служити цареви. А їден благочинний мав сина і вивчив його на попа. Кінчив той школу і питає свого батька: — Тату, кажуть люди, що є біда на світі. А я вчився, вчився і біди не бачив. Тепер хочу піти в дорогу, допитатися біди і побачити, яка вона.

І пішов. Довго йшов він світом і кого питав, усі казали: «Ми не знаємо, де біда». Здибається ще з одним чоловіком та й питає: — Ви не знаєте, де біда?

А чоловік каже:

— Цар знає, де біда.

Допитався той піп аж до царя. Хоче зайти до царя, а на воротях стоїть вартовий. Піп іде прямо в ворота, а вартовий каже:

— Стій! Куди? А піп каже:

— Я хочу спитати царя, де біда.

— Я тебе до царя не пустю. Як хочеш знати, де біда, то я піду взнаю і тобі скажу. Ти скидай своє шмаття і дай мені, а моє одягай і стій на моїм посту, поки я не прийду.

Помінялися вони шматтям, і став піп на пост. А солдат у попівськім шматті не йде до царя, а тікає додому. «Я три роки прослужив, а ще двадцять два мав служити. І щастя маю, що йду додому».

А тут і караул прийшов міняти пост. І каже:

— Іди, другий стане на пост. А молодий батюшка каже:

— Я не йду. Це не я на посту. Я помінявся шматтям і жду, поки той не вернеться.

А начальник караулу каже:

— Я застав тебе на посту, значить, це ти. І повинен відслужити всі ті роки, що мав служити той.

А піп і подумав, що вже найшов собі біду. Та й служив він в армії двадцять два роки. Прийшов додому після служби, а старий батько його питає:

— Ну як, найшов біду?

— Найшов, батьку, найшов. Служив за якогось двадцять два роки. Тепер знаю, що таке біда.