Як святі з церкви повтікали
Українська народна казка Бойківщини
Служив Іван у ксьондза. Ксьондз тримав корови, бики, коні. А Іван піде тихо в пивницю, попоїсть сиру, сметани, масла. Ксьондз питає:
— Іване, ти не їш у пивници сметану?
— Та де, — каже, — я їм? Я знаю, де ви її тримаєте? А ксьондз йому:
— А хто ж тото їсть? Мо’, — каже, — святі приходять та їдять?
— Та, може, й святі, я не знаю, — каже Іван.
Одного разу пішов Іван у пивницю, взяв горщок сметани і йде до церкви та й умазує сметаною всі образи в церкві. А святого Миколая — найбільше.
Рано ксьондз входить до церкви, подивився на ті образи та й думає: «Справді святі сметану їдять. Я задаром до Івана причепився». Та й каже ксьондз Іванови:
— Іване, іди повтирай тих святих, бо люди до церкви прийдуть. Іван пішов, повтирав їх.
На другий день ксьондз сварить тих святих, за те, що сметану поїли. А як ксьондз пішов з церкви додому, Іван увечері пішов до церкви, познімав ікони всіх святих і поховав на стриху. А на рано ксьондз прийшов до церкви, подивився — ні їдного святого нема. Ксьондз вертається і каже Іванови:
— Іване, святі повтікали. Іван ксьондзови:
— А нащо ж ви їх сварили? Ксьондз йому:
— Іване, іди доганяй їх. Що хотять, я їм дам, лиш най вертаються. Іван пішов за село, найшов собі корч, ляг і спить цілий день.
А над вечором приходить додому. Ксьондз питається:
— Чи дігнав-єс їх?
— Насилу дігнав.
— Що казали?
— Та святий Миколай казав, що у дванадцятій годині прийде до вас. Вечір ксьондз не спить, чекає святого Миколая. Нарешті заснув.
Пробуджується й питає:
— Іване, чи був Миколай?
— Був, був.
— А чо’ ти мене не зігнав.
— Я хотів зганяти, а Миколай не казав.
— Та що казав?
— Казав, аби-сте дали сто п’ятдесят злотих, то вони прийдуть. Ксьондз дав Іванови сто п’ятдесят злотих та й каже:
— Іди та дай Миколаєви, аби прийшли, бо завтра неділя.
А Іван вечір пішов на горище, познімав образи, повішав у церкві.
А Миколая не на то місце повісив, де був. Ксьондз у неділю рано входить до церкви, дивиться — всі висять, але Миколай не на своїм місци. Взяв ксьондз Миколая і повісив на тото місце, де він перше висів. А Іван вночі бере Миколая і знов вішає на то місце, де був учора. Ксьондз питається Івана:
— Чо’ Миколай не хоче там висіти? Спитай його, чого йому там недобре.
Другий день ксьондз питається Івана:
— Питав-ис ся? Іван каже:
— Питав, мало грошей-сте йому дали, каже Миколай. Питається ксьондз:
— А кілько ще треба дати?
— Та ще треба дати п’ятдесят злотих.
Та дав ксьондз Іванови тих п’ятдесят золотих. І тоді вже був зі святими спокій.
А Іван далі продовжував ходити в пивницю, їсти сметану, пити, аж поки ’го ксьондз не нагнав.