Як солдат царя обманив
Українська народна казка Буковини
Їден солдат служив у армії двадцять п’ять років. Як йому приходило вже йти додому, забажав він побачити царя. Попросив у свого начальства документ, щоб його допустили до царя. Приходить він туди, де жив цар, показує документ, і вартові його пропускають. Зайшов солдат, віддав цареви честь, а той питає:
— Що, солдате, скажеш?
— Я відслужив двадцять п’ять років і забажав побачити вас. Цар подякував і спитав солдата:
— Скажи мені, де середина світу?
Солдат витягає з кишені ножик і кидає на підлогу. Ножик устромився.
— Отут середина світу. Тоді цар питає:
— А скажи мені, як задалеко на той світ?
— На той світ дуже далеко, бо мій батько вже п’ятдесят років, як умер, а ще не прийшов.
— А скажи мені, як до неба зависоко?
— До неба близько, бо як гримить, то чути.
— Чим тебе нагородити? — питає цар.
— Дайте мені сідло. Щоби лиш був документ на него.
Дає йому цар сідло, дає коня. І дає документ на сідло, як просив солдат. Дає йому такий документ, щоб солдат де не піде — безплатно їв і гуляв. І щоб так було цілий місяць. Взяв солдат осідланого коня, вивів за город, коня пустив, сідло кинув, а сам пішов на місяць гуляти. Відгуляв і пішов додому.
Приходи додому — дома нема нікогогіч. Всі повимирали. Заходи він до старого вуйка, посидів з тиждень у него, і починають вуйка гонити на панщину. А солдат не пускає вуйка.
— Я маю з вуйком гуляти.
Приходи ватага, приходи панський управитель, а солдат їм:
— Я свою родину на панщину не відпускаю. Приходи сам пан з міліцією.
— Не маєш ти права до нашого села, — каже солдат панови. — Я маю на це право. Я маю документ і я хазяїн цего села.
І показав солдат документ, де було написано, що цар віддає йому, солдатові, сідло. А село те звалося Сідло. І виходило, що цар віддав солдатови за службу село Сідло.
Пан написав цареви: «Якийсь солдат має від вас документ на моє село Сідло». А цар прочитав та й каже:
— Ну що ж, пропало. Обманув мене солдат.
І сказав цар, щоб той пан прийшов до столиці і жив коло него, а село остається солдатови.