Коржик

Українська народна казка про тварин

Жив собі дід та баба. Дід і каже бабі: «Спечи ти, бабо, коржик, і хто його влове, той і з’їсть». Баба спекла коржик. Дід взяв його, покотив по сінях і каже бабі: «Ну, лови, бабо!»

Баба по сінях ловила, ловила — не вловила. Взяв дід коржик, пішов надвір, покотив його і каже: «Лови, сіренький котику!» Кіт по двору ловив, ловив — не вловив.

Іде дід з коржиком дальше. Сидить на тину красний півень. «Лови, красний півень, коржик!» Півень ловив, ловив — не вловив.

Пішов дід на тік. Молотники молотять хліб. «Ловіть по току коржик!» Молотники ловили, ловили і ціпи побили, а коржика не вловили.

Пішов дід на лід. Прачки перуть. «Ловіть, прачки, по льоду коржик!» Прачки коржик ганяли, ганяли і сорочки в ополонку повпускали, а коржика не вловили.

Пішов дід на дорогу. Йдуть сіновози. «Ловіть, сіновози, коржик!» Сіновози ловили, ловили, сіно розгубили, а коржика не вловили.

Іде дід дальше по дорозі. Йдуть дрововози. «Ловіть коржик, дрововози, по дорозі!» Дрововози коржик ловили, ловили, дрова розгубили, а коржика не вловили.

Іде дід оп’ять по дорозі, а навстрічу йому старичок Макарчик. «Старичок Макарчик, лови коржик, як зловиш — з’їси!»

Макарчик ловив, ловив коржик, не вловив, розсердився, як кине палку — та й прибив коржик, взяв і з’їв його.

Коржик

Українська народна казка про тварин

Був собі дід та баба, та була в них курочка ряба; та пішла на тічок, та знайшла колосок. Понесла в хату:

— Спечи, бабо, корж.

Вона спекла та й вийняла, положила на лаві. Він з лави стрибнув:

— Лови мене, — каже, — стара бабо, по хаті. Вона ловила, ловила — не піймала.

Він із хати та в сіни:

— Лови мене, — каже, — старий діду, по сінях. Ловила мене стара баба по хаті, а ти, старий діду, по сінях.

Ловив, ловив — не піймав. Із сіней викотився на двір:

— Лови мене, — каже, — кусь-пес, по двору. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, а ти, кусь-пес, по двору.

Ловив, ловив — не піймав. Він побіг на тічок:

— Ловіть мене, молотники, по току. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, а ви, молотники, по току.

Ловили, ловили — не піймали. Він із току та на тин:

— Лови ж тепер мене, котику, по тину. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, а ти, котику, по тину.

Ловив, ловив — не піймав. Він побіг на лід:

— Ловіть мене, прачки, по льоду. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, а ви ловіть мене, прачки, по льоду.

Ловили, ловили — не піймали. Він побіг у степ:

— Ловіть мене, пастухи, по степу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, а ви ловіть, пастухи, по степу.

Ловили, ловили — не піймали. Він побіг у ліс:

— Ловіть мене, лісничі, по лісу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, пастухи по степу, а ви ловіть мене, лісничі, по лісу.

Вони піймали та й убили, та й з’їли, та ще й шкурку продали.