Про те, як бідний чоловік генералови царський подарунок зробив

Українська народна казка Буковини

Один бідняк мав кілька діточок. Та одна дитина у него померла. Пішов він до сусіда. — Викопай мені яму, бо дитина померла. А той не хоче, бо не має чим бідний заплатити. Пішов він і до другого, пішов і до третього. І всі не хотять йти. Бере він роскаль та йде самий копати. Почав копати, а якийсь глас йому й каже:

— Лиши там копати, а копай тут-о.

Зачав він копати на тому місці та й знаходить казанчик, а в тім казанчику — золото. Чоловік думає: «Що з цим золотом робити? Лишу трохи собі, а решту дам на збереження цареви».

Бере він ті гроші та й іде до царя. Коло брами вартовий не пускає. Кличе вартовий генерала. Підходить генерал та й питає:

— Чого тобі треба?

А бідний чоловік і каже:

— Пустіть, я несу цареви золото. А генерал йому:

— Я тебе пустю, але що ти мені даш за це? Даш половину того, що тобі цар подарує?

— Дам, — каже чоловік, і генерал пустив його. А цар вийшов та й питає:

— Що скажеш?

— Я приніс вам гроші на збереження. Як умру, то щоб мене за ці гроші поховали.

Цар завів його в хату, сказав нагодувати і дати випити. Цар і собі налляв чарку, випив та й каже:

— Зараз я покличу до тебе духову музику.

— Не кличте музику духову, — каже чоловік, — а дайте мені сопілочку.

Заграв собі дядько на сопілочку та й забавляє царя. Переночував той чоловік у царя, а на другий день і каже:

— Я вже йду додому.

— А чим же тебе нагородити? — питає цар. А дядько й каже:

— Скажіть своїм слугам, щоб дали мені сто різок. Засміявся цар та й питає:

— За що?

— Дайте, дайте, — каже дядько, — нічого не хочу, лишень сто різок.

Пішли слуги, принесли різок. А чоловік і каже:

— Це належить тому генералу, що пустив сюди. Він хотів половину того, що дасть мені цар. А ви дайте йому не половину, а всі. Хай знає, як бідних обдирати.

Закликали генерала та й усипали йому сто різок.

Про те, як бідний чоловік генералови царський подарунок зробив

Українська народна казка Буковини

Один бідняк мав кілька діточок. I одна дитина в нього померла. Пішов він до сусіда.

— Викопай мені яму, бо дитина померла.

— Не буду копати, бо ти не маєш чим заплатити.

Та пішов він до другого, та пішов і до третього. І всі не хотять яму копати. Бере чоловік лопату та й іде сам копати. Прийшов він на цвинтар, зачав копати, а якийсь глас йому й каже: «Ти лиши там копати, а копай тут-о». Зачав він копати на тому місці та й знаходить казанчик, а в тому казанчику — золото. Чоловік думає: «Що з цим золотом робити? Лишу собі трохи, а решту дам на збереження цареві».

Поховав він дитину та бере золото і йде до царя. Коло брами вартовий не пускає. Тут підходить генерал та й питає:

— Чого тобі треба?

— Пустіть, я несу золото цареві, — каже бідний чоловік. А генерал йому:

— Я тебе пущу, але що ти мені за це даси? Даси половину того, що тобі цар подарує?

— Дам, — каже чоловік. І генерал пустив його. Цар вийшов та й питає:

— Що скажеш, мужик?

— Я приніс вам гроші на збереження. Як умру, то щоб мене за ці гроші поховали.

Цар зрадів.

— Чим же тебе нагородити? — запитує. А дядько каже:

— Скажіть своїм слугам, щоб дали мені сто різок. Засміявся цар та й питає:

— За що?

— Дайте, дайте, — каже дядько, — нічого не хочу, лишень сто різок.

Прийшли слуги з різками, а чоловік їм каже:

— Це належить тому генералу, котрий мене сюди пустив. Він хотів половину того, що дасть цар. А ви дайте йому не половину, а все. Хай знає, як бідних обдирати.

Закликали генерала та й усипали йому сто різок.