Сироти

Українська народна казка Покуття

Був пан і мав двоє дітей, дівчинку й хлопчика. Паня вмерла, і лишилися ті діти сиротами. А пан оженився другий раз. І народилася в них дівчинка. А паня незлюбила тих обох сиріт.

У пана була керниця. У тих краях не було води, і пани з’їжджалися, до того пана купувати воду. Пан все встане рано, а води в керници нема. Увечір пан каже до дівчинки-сироти:

— Іди вартуй керницю. Дивися, хто буде брати з керници воду. Пан хотів її збутися, хотів, щоб її щось украло вночі, бо паня все казала панови, щоб тих дітей десь відвів.

Дівчинка наносила до стайні в бочки води, поналивала у відра. Та й вартує коло керниці. А то прилетіли три файні птахи. І кажуть до дівчинки:

— Дай, дівчинко, нам води пити. Ми тобі станем у пригоді. А вона сказала:

— Пийте.

Вони пили і випили всю воду. І кажуть їй птахи:

— Як ти будеш сміятися, то буде тобі з рота золото падати. І птахи полетіли. А рано пан каже:

— Хто брав воду, що нема води?

— Я не виділа, — сказала дівчинка. На другий вечір посилає пан хлопчика.

— Іди й вартуй.

А дівчинка вже сказала братови, що прилетять три птахи. Аби він дав їм води. І пішов хлопець вартувати воду. Наносив води, вартує. Дивиться, прилітають три птахи. І кажуть:

— Хлопчику, дай води. А хлопчик каже:

— Пийте.

Випили вони воду й полетіли.

Пан устав рано — води нема. Питає:

— Де вода? Хлопець каже:

— Я не видів, нікого не було.

На третю ніч посилає пан на варту вже ту другу, меншу дівчинку. Іде вона до керници, а ті двоє не сказали їй, що прилетять три птахи. Вартує вона, прилітають три птахи і кажуть:

— Дівчинко, дай води.

А вона взяла бука і набила їх. А вони кажуть:

— Як ти будеш сміятися, то тобі будуть вилітати з рота жаби. Приїжджають пани купувати воду. А старша дівчинка сміється, і їй вилітає з рота золото. А оден панич придивився до неї і дуже її сподобав. І каже до пана:

— Я женюся, беру цю дівчину.

А паня її ще більше незлюбила. Але панич таки жениться з нею. Тоді сказала паня, щоби вона собі забирала й брата. І вона забрала з собою й хлопчика. Сіли вони на брички, і той хлопчик сів, і паня сіла, і та друга дівчинка, по татови сестра. Їдуть вони через ліс. Хлопчик заснув. А паня взяла та й стяла голову молодій. І викинула ї’ з брички в ліс.

Молодий приїхав, а молодої нема. І він узяв за жінку ту другу дівчину. Але він її не хоче і все думає про ту. Що золото з рота вилітало.

А лісничий найшов дівчину без голови. І голову найшов. І забрав до себе. А ті три птахи прилетіли і тою водою її зцілили. І вона ожила.

І жиє вона в лісничого. А той панич дізнався про це і приходить до лісничого, до свої жінки. Поговорив з нею та вернувся до свого тата, до пана, і каже:

— Я мав ключ від замка і загубив. І доробив другий ключ. А тепер я віднайшов старий. Котрий мені, — каже, — кращий ключ?

А пан каже:

— Як ти найшов старий ключ, то й тримайся його. А він тоді каже до пана:

— Я найшов свою жінку.

— Як найшов, то бери її, — каже пан.

А брат її жив у тата. Він привіз жінку, і дуже вона обцілувалася з братом. І стали чоловік з жінкою жити. А ту другу і її маму вивезли в ліс. І там їх роздерли вовки.