☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Дурнуля
Українська народна казка Гуцульщини

Були в одного ґазди дві дівчині-близниці. Обі були однакі на красу, але одна була розумна, а друга дурна. Прийшли старости та й висватали тоту розумну. А як прийшлося до весілля, тато з мамою забрали до вінчання тоту дурну. Вийшли від вінчання, перейшло весілля. Та й лягла та дурна з чоловіком спати. А вона вночі прокинулася та й каже:

— Іванку, я би щось їла.

— На комині є пироги, та будеш їсти, — сказав Іванко.

Вона пішла, а за комином була кітка з котятами. Вона схопила котя та й хотіла їсти. А котя дерло за лице. І вона його пошпурила та й каже чоловікови:

— Іванку, я хотіла їсти пирога, а то так дерло за лице.

— Гай, гай, лягай та й спи.

Іван зрозумів, яку йому жінку дали. Він рано встав та її набив і нагнав. Та ще й розболік * її. А вона втекла та й забігла в сусіда в остріву * з горохом. Сусід ходить, дивиться, щось там шоломотить.

Якесь немале та й пудне́. Порадилися і пішли за попом, аби піп прийшов опровадити, щоби злий дух щез. Піп прийшов та й зачав там багакати * та й з кадильниці дим пускати. А вона злякалася, думала, що підпалюють остріву. Та відти фугнула та й побігла. Та й забігла до попа в стайню.

Попова служниця давала свині їсти. А та гола там засунулася та й разом із свинею їла. Піп говорить служниці:

— Правиться * свиня чи не правиться? А служниця каже:

— Я їсти свині даю, а вона щось не дуже правиться. Ви йдіть сами дивіться.

— Ти би пішла та й поміряла сама. Чого я маю туди йти?

— Я туди не перелажу, — каже служниця, бо свиня кусюча. А дурний кожний багато їсть. Скілько служниця давала свині, а та дурна вихоплювала та й поїдала. І свиня була худа. Піп увійшов та й подивився, що свиня така худа, а вже час її різати. Задивився піп на свиню та й не помітив, що в куті щось чорне, вимащене стоїть. А та як відти вискочила. Бо вздріла попа і подумала, що він знов буде палити. Та як відти побігла. А піп як уздрів, що таке голе, вимащене летить, вскочив у хату, вхопив пару речей та й з тою служницею втік! І сказав, що він уже до того дому не поверне, бо там диво виплодилося. А та дурнуля осталася на тім місці жити.

* Розболіка́ти, розболочи́ти — роздягати, роздягнути.

* Остріва́ — кілок зі сучками для просушування скошеної трави.

* Багака́ти — говорити розтягуючи слова (про священика).

* Пра́витись — тут: поправлятись.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Село Снідавка (хутори), Косівського району, Івано-Франківської області 15 грудня 1985 року Копчук Анна Дмитрівна (1924 року народження)