☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Овечка
Українська народна казка про тварин

Йшла овечка дорогою і судосилась з вовком.

— Здоров будь, овечка!

— Здоров, вовче! — каже овечка.

— Куди ти, — каже вовк, — ідеш?

— У поле, пастись.

— Я тебе, — каже вовк, — хочу з’їсти.

— Е, — каже овечка, — коли ти хочеш мене з їсти, то піди ж перш та висповідайся.

— Куди ж я, — питає вовк, — пойду сповідаться?

— Я тебе заведу.

Ото овечка повела вовка в западню і каже йому:

— Застроми сюди лапу!

Вовк застромив туди лапу, куди сказала йому овечка, западня — хлоп — і застукнулась.

Сіпався вовк, сіпався — не може ніяк, бідний, вирваться.

Так він стояв, аж поки чоловік не прийшов з дручком уранці та не висповідав того вовка.

Овечка. Пор.: Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 30/І, 122/І. Зап. у м. Дорогичині Кобринського пов. Гродненської губ. Час запису не зазначений. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским, т. I, СПб., 1872; т. II, 1878., II, стор. 113.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

293 (7431). Овечка. СУС 44*. Записано Шторц О. А. 2009 року. Пігарєва Тетяна Василівна (1973). Дніпропетровська область, Нікопольський район, Орджонікідзе