Пизи
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ото ніс баба варить їсти, а дитина на припічку сидить, ніжки в піч гріє. А яка там тоді вечеря була! Куліші зварили, а як не було крупів, то бараболька. Води трошки і барабольки, жменька борошна, яєчко, замісили, закатали (як то на вареники). А тоді щипають тісто і кидають у горщик. А ще як є чає у баби, то оце натіпала, натіпала, а тоді колену цю галушку до сита. Оце були пизи — галушки, вдавлені у сито, вони тоді робились, як зараз. Та й висипає їх у горщик. А раніше копанки були, не криниці. Так в копанні набирали воду.

Попалася у воді жаба. А баба не бачить, влила воду, всипала галушки.

в горик.

А жабі вже пече в горщику і та починає цибати. А баба кричить:

— Диви, диви, лялю, як старший (тобто більший) пиз то вверх, то вниз!

А то ж жаба була, з окропу тікала!