☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Хвилька
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було давно. Жила в одному селі дуже бідна сім’я. Не було в неї ні поля, ні скотини в дворі, але щороку лелека приносив їм по дитині. Було їх уже шестеро.

А коли народилася сьома, то жінка наказала чоловікові віднести дитину далеко в ліс і залишити там, бо і цим дітям нічого їсти та в ніщо одягнутись.

Чоловік довго не погоджувався, але під натиском жінки змушений був робити те, що вона каже. Взяв дитину, замотав у ганчір’я і пішов. Та не поніс він дівчинку в ліс, щоб там її з’їли звірі, а вирішив утопити в річці.

Прийшов чоловік до річки, гірко заплакав, попросив у бога прощення за гріх, який мав скоїти, поцілував дитину та легенько опустив її у воду. Річка раділа і бігла, а хвилі несли і колисали дитину. Дівчинка спала.

А в цей час по річці плив рибалка. Він побачив, що по воді пливе якийсь клубочок, наблизився і впіймав його. І як же він здивувався, коли побачив, що це маленька дівчинка з блакитними очима і рум’яними щічками. Приніс її додому і назвав дівчинку Хвилькою. Вдома в нього були тільки кіт та собака, які вірно служили своєму господарю. Так у тому домі з’явилася ще й названа дочка.

Дівчинка росла гарною та розумною. Рибалка знав, хто залишив її на річці, але нічого не розповідав Хвильці, бо він розумів, що примусило рідного батька так вчинити з нею.

Йшли роки, Хвилька вивчилась, стала лікарем і повернулась у своє село до тата, який виростив її. А в цей час у селі лютувала страшна хвороба, багато людей уже померли, а багато були хворі. Серед них була і Хвильчина рідна мати. Вона лежала мовчки і все думала, як має постати перед богом, коли помре, зі своїм великим гріхом, що скоїла колись давно. І від цього було їй ще тяжче.

А тим часом рибалка дізнавшись про те, що Хвильчина мати помирає, вирішив розказати їй правду про її рідних батьків. Хвилька, не вагаючись побігла до хворої мами. Коли вона відкрила двері, серце матері стріпонулось і жінка відчула, як в її кволе тіло почала вливатись сила і якась незрозуміла радість. Жінка встала на ноги і кинулась до Хвильки і в ній вона впізнала рідну донечку, яку вже давно поховала в своєму серці. По щоках в них обох текли сльози радості.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

56 (5112). Хвилька. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Шадей Галина Яківна. Черкаська область, Монастирищенський район, Долинка